Сигулда (би. Зегевольд), місто (з 1962) в Ризькому районі Латвійської РСР. Розташований на р. Гауя і на шосе Рига — Псков. Же.-д. станція на лінії Рига — Валга, в 53 км. до З.-В.(північний схід) від Риги. 9,2 тис. жителів (1975).
В 9—13 вв.(століття) На місці сучасної С. знаходилося поселення лівов . У 1207 лицарі Ордена мечоносців захопили його і побудували тут кам'яний замок Зегевольд, що став з кінця 14 ст одним з місцевих центрів Лівонського ордена . Біля замку виникло селище. Після Лівонськой війни 1558—83 С. з 1561 по 1629 знаходилася у володінні Польсько-литовського королівства, з 1629 — Швеції. У результаті Північної війни 1700—21 С. відійшла до Росії; у 1714—1796 у складі Ризької, в 1796—1917 — Ліфляндськой губернії. У 1920—40 С. знаходилася на території буржуазної Латвії, з початку 20-х рр. Отримала сучасну назву, з 1928 — місто. З липня 1941 по 7 жовтня 1944 була окупована німецько-фашистськими військами.
С. — центр національного парку «Гауя». Центр туризму і зимових видів спорту; виробництво сувенірів. Краєзнавчий музей. Околиці С. — найживописніший район Латвії. Санаторії, турбаза. Збереглися розвалини кам'яних замків: на лівому березі р. Гауї — Сигулдського (1207—1209; неодноразово перебудовувався), на правом бережу — Турайдського (1214, перебудовувався; кругла башта нині частково реставрується) і Крімулдського (середина 13; пізніше розширювався). За радянських часів створений новий суспільний центр С.: універмаг (1962 архітектор Ст Самтіня), Будинок культури (1963, архітектор А. Тітмане). Пам'ятник А. Кронвалду (бронза, 1938, скульптор Т. Залькалн).
Літ.: Вітру Р., Сигулда, 2 видавництва, Рига, 1960; Вітру До., Велді А., Сигулда, Рига, 1963.
