Сербохорватська мова, сербохорватська мова, мова сербів, хорватів, Чорногорії і боснійців-мусульман. Поширений головним чином в СФРЮ(Соціалістична Федеральна Республіка Югославія). Число тих, що говорять С. я. — близько 15 млн. чоловік (1971, оцінка). Належить до південної групи слов'янських мов . Має 3 основних діалекту: штокавський, чакавський, кайкавський. Кожен голосний (і, е, а, про, в) може бути довгим і коротким; з 25 приголосних j љ њ, ћ, — м'які, останні тверді. Приголосний «р» може бути складовим (прст — «палець»). Існують «екавськая» (на території Сербії) і «ієкавськая» орфоепічні норми: на місці древнього ě () виголошують або е (русявий. «е»), або je (у короткому складі), іjе (у довгому складі). Наголос експіраторно-тонічний (музичне): висхідне довге (рука — «рука»), висхідне коротке (нога — «нога»), низхідне довге (брам — «шия»), низхідне коротке (őко — «око»). Іменники, прикметники, займенники і деякі числівники схиляються (6 відмінків і клична форма). Дієслово має 4 форми минулого часу (складні — перфект і плюсквамперфект, прості, — аорист і імперфект; у живій мові переважає перфект) і 2 форми майбутнього часу (з допоміжними дієсловами, еквівалентними русявий.(російський) «хотіти» і «бути»). У С. я. 2 алфавіти — кирилиця, близька до русявий.(російський) азбуці, і латиниця — видозмінений лат.(латинський) алфавіт (ц-з, ч-č, ћ-ć, з-z, ж-ž, џ-dž, -đ, љ-lj њ-nj). Прадавні пам'ятники датуються 12 ст Сучасна літературна мова склалася в 1-ій половині 19 ст на основі народних говоров штокавського діалекту; визначальне значення при цьому мала діяльність Ст Караджіча і Л. Гая . Усередині літературної мови існують територіальні, головним чином лексичні, відмінності, викликані неоднаковими умовами його розвитку в хорватській і сербській областях.
Літ.: Кульбакин С. М., Сербська мова, 2 видавництва Полтава, 1917; Гудків Ст П., Сербохорватська мова, М., 1969; Толстой І. І., Сербсько-хорватсько-російський словник, М., 1970; Івіћ П., Діjалектологиjа српськохрватськог jeзіка, Новини Сад, 1956; Brabec I., Hraste M., Zivkovič S., Gramatika hrvatskosrpskoga jezika, 9 izd., Zagreb, 1970; Стевановіћ M., Савремені српськохрватськи jeзік, 2 видавництва, књ. 1—2, Београд, 1969—70.
