Сен-Венана принцип в теорії пружності, принцип, згідно з яким урівноважена система сил, прикладена до якої-небудь частини суцільного тіла, викликає в нім напругу, що дуже швидко убуває у міру видалення від цієї частини. Так, на відстанях, більших, ніж найбільші лінійні розміри області додатка навантажень, напруги і деформації виявляються нехтує малими. Отже, З.-В.(північний схід) п. встановлює локальність ефекту самоуравновешенних зовнішніх навантажень. Сформульований А. Сен-Венаном в 1855.
В інженерній практиці користуються іншою редакцією З.-В.(північний схід) п., а саме: якщо зусилля, що діють на невелику частину пружного тіла, замінити іншою статично еквівалентною системою зусиль (тобто системою, що має ту ж рівнодійну і той же момент, що і задана сила), що діє на ту ж частину поверхні тіла, то при новій системі сил станеться зміна в напруженому поляганні лише в безпосередній близькості до навантаження, що додається; в точках же пружного тіла, віддалених від місця додатка зусиль на відстані, чималі в порівнянні з лінійними розмірами тієї поверхні, до якої вони прикладені, вплив перерозподілу зусиль буде нікчемний. З.-В.(північний схід) п. дозволяє одні граничні умови (сили, що діють) замінювати іншими (наприклад, зручнішими для статичного розрахунку) за умови, що рівнодійна і момент нової заданої системи сил зберігають свої значення.
