Сельовк I Никатор (греч. Séleukos Nikátor — «Переможець») (близько 358—281 або 280 до н.е.(наша ера)), засновник династії і держави Сельовкидов . Висувався як полководець Александра Македонського . Незабаром після смерті Олександра отримав (у 321) в управління сатрапію Вавілонію, де зміцнився в 312 (312 до н.е.(наша ера) — почало т.з. сельовкидськой ери). Ведучи боротьбу за владу з ін. діадохамі, приєднав до своїх володінь Мідію, Сузіану, Персиду, а потім Бактрію; у 305 оголосив себе царем. Зробив вдалий похід до Індії, але, отримавши тривожні вісті із заходу, уклав з індійським царем Чандрагуптой світ, поступившись йому територією на захід від р. Інд в обмін на 500 слонів. Після битви при Іпсе (301) при розділі земель між діадохамі отримав Месопотамію і Сирію; розбивши в 281 Лісимаха при Курупедії (Корупедіон), захопив майже всю Малу Азію. Для завоювання Фракиі і Македонії С. переправився з військом через Геллеспонт, але був убитий Птолемеєм Керавном, що не бажав поступатися йому Македонією.
