Секстіна, сестіна [позднелатінськоє sextina, італ.(італійський) sestina (обидва від латів.(латинський) sex — шість)], тверда віршована форма: 6 строф по 6 віршів, зазвичай неримованих; слова, що закінчують рядки в 1-ій строфі, закінчують їх і в 2—5-ій строфах, але в змінному порядку: кожна нова строфа повторює кінцеві слова попередньої строфи в послідовності 6—1—5—2—4—3; в кінці інколи додається «посилка» — 3-стішие, що включає все 6 опорних слів, поодинці на полустішие. Форма С. була винайдена трубадурами, введена в італійську поезію Ф. Петраркою, від нього перейшла в інші літератури епохи Відродження, але широкого поширення не набула. Російською мовою С. писали Л. А. Мей («Знову, знову звучить в душі моєї смутної»), Л. Н. Трефольов, В. Я. Брюсов («Зречення»), М. А. Кузмін («Не вірю сонцю, що йде до заходу») і ін. Інколи термін «З.» застосовують до всякої 6-стішной строфи; тоді описану форму називають «великою С.».
