Свідомість і стихійність, категорії історичного матеріалізму, що характеризують протікання процесів суспільного життя. Свідомим називається те, що здійснюється людьми відповідно до заздалегідь поставленої мети. Стихійним називається те, що здійснюється ненавмисно, не контролюється людьми.
В найзагальнішому вигляді С. і с. виражають протилежність між процесами в природі і суспільстві. У природі діють стихійні сили, в суспільстві діють люди, обдаровані свідомістю, волею, переслідуючі певну мету. Проте, хоча кожна людина діє свідомо, суспільне життя в цілому не є спочатку свідомим процесом. Свідома діяльність переслідує певну суспільну мету і, отже, передбачає усвідомлення загальних інтересів членів даного класу, групи або суспільства, ту або іншу міру їх організації, певну міру передбачення людьми її результатів. Вища форма свідомої діяльності грунтується на пізнанні законів природи і суспільства. Якщо люди діють лише в своїх безпосередніх інтересах, то може виникнути невідповідність між найближчими і віддаленішими результатами їх діяльності. У таких випадках кінцеві наслідки свідомої діяльності людей виявляються стихійними.
В досоциалістічеських суспільних формаціях в економічному житті по перевазі панувала стихійність, бо умови виробництва заставляли людей керуватися лише своїми найближчими інтересами. В той же час корінні зміни виробничих стосунків і у минулому здійснювалися головним чином свідомо в результаті боротьби передових класів.
В умовах державно-монополістичного капіталізму усе більш пробиває собі дорогу об'єктивна необхідність регулювання виробництва (програмування економіки, прогнозування розвитку суспільства у ряді країн), т.к. прі сучасних масштабах воно вже не може розвиватися лише стихійно. Проте посилення втручання буржуазної держави в економіку не може здолати стихійні сили економічного розвитку в умовах капіталізму.
Політична боротьба ведеться більш менш свідомо, але також не завжди приносить очікувані результати, приводячи незрідка до розбіжності між цілями і результатами діяльності окремих класів.
Стихійність суспільних рухів є переважно показник їх нерозвиненості, недостатньої організованості, відсутності керівництва політичної партії, Класова боротьба в своїх розвинених формах завжди виступає як боротьба свідома. З іншого боку, стихійність руху може виступати і як показник його життєвості, неспинного натиску мас (див. Ст І. Ленін, Полн. собр. соч., 5 видавництво, т. 34, с. 217).
Марксисти прагнуть перетворювати стихійні рухи на усвідомлені, бо одного стихійного підйому недостатньо для перемоги соціалістичної революції. Необхідне керівництво марксистської партії, що вносить свідомий початок до руху мас (див. Ленінська збірка, XXVI, 1934, с. 342).
Перемога соціалізму, встановлення суспільної власності на засоби виробництва означає корінний перелом в ході суспільного розвитку, веде до постеленого підпорядкування суспільству стихійних сил економічного розвитку.
Конкретним вираженням цілей і завдань, які ставить перед собою соціалістичне суспільство, служать плани розвитку народного господарства. При соціалізмі суспільство має можливість враховувати не лише найближчі, але і віддаленіші наслідки своєї діяльності, що знаходить віддзеркалення в перспективному прогнозуванні і планеруванні. Економічні закони соціалізму вимагають свідомого керівництва життям суспільства. Проте, коли люди порушують вимоги законів, результатом їх діяльності можуть бути і непередбачені стихійні наслідки. Крім того, суспільні закони відображають лише основні тенденції розвитку. Тому і при соціалізмі неможливо врахувати всі віддалені суспільні наслідки діяльності людей.
В той же час слід враховувати, що існують і такі стихійні явища, які виражають процес народження нового. Свідоме керівництво розвитком соціалістичного суспільства зовсім не означає ніби все нове, прогресивне насаджується зверху. Перехід від стихійності до свідомості передбачає з'єднання свідомого керівництва розвитком соціалістичного суспільства з боку його керівних органів з творчою діяльністю, ініціативою мас.
Літ.: Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, відділ 2, 3, Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20; Ленін Ст І., Що робити?, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6; його ж, Доповідь про теперішній момент 24 квітня (7 травня). [Сьома (Квітнева) Всеросійська конференція РСДРП (б)], там же, т. 31; його ж, Російська революція і громадянська війна, там же, т. 34; Глезерман Р. Е., Про закони суспільного розвитку, М., 1960; його ж, Історичний матеріалізм і розвиток соціалістичного суспільства, 2 видавництва, М., 1973; Пріпіснов Ст І., Проблеми суб'єктивного чинника в історичному матеріалізмі, Душанбе, 1966.
