Свево, Звево (Svevo) Італо (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Етторе Шміц, Schmitz) (19.12.1861 Трієст, — 13.9.1928 Моттаді-Лівенца, область Венеція), італійський письменник. Життя і творчість С. пов'язані з Трієстом. Автобіографічні романи «Одне життя» (1892) і «Дряхлість» (1898) не були відмічені критикою, і С. не виступав у пресі 25 років. У романі «Самопознаніє Дзено» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) 1972) розкрилася майстерність С. в області психологічного самоаналізу, який письменник вдягається у форму реалістичного романа, пройнятого іронією, деколи перехідною в гротеск. Об'єктом іронії стає не лише навколишній Дзено маленький світ трієстінських ділків, але і взагалі буржуазне суспільство, якому, як передбачив С., технічний прогрес принесе не одні лише блага. Визнання до С. прийшло лише після публікації останнього романа. Він вважається в західно-європейському літературознавстві попередником Дж. Джойса і М. Пруста, одним з тих, що зачинають «потоку свідомості» в літературі; проте творчість С. вирушає своїм корінням в реалістичний роман 19 ст
Соч.: Opera omnia, A cura di Ст Maier, v. 1—3, Mil., [1966—68].
Літ.: Грамши А., «Відкриття» Італо Свево в його кн.: Про літературу і мистецтво, М., 1967; Хлодовський Р., Хвороба Дзено «Іноземна література», 1973 № 6; Lunetta М., Invito alla lettura di Italo Svevo, Mil., 1972; Spagnoletti G., Svevo, Mil., 1972.
