Самарін Іван Васильович [7(19) .1.1817, Петербург, — 13(25) .8.1885, Москва], російський актор і педагог. Учень і послідовник М. С. Щепкина. Народився в сім'ї кріпака. У 1837, після закінчення Московського театрального училища, зарахований в трупу Малого театру. Найбільш крупна роль раннього періоду — Чацкий («Лихо з розуму» Грібоєдова, 1839). У 40—50-і рр. виступав в мелодрамах і водевілях: Дон Цезарь де Базан («Іспанський дворянин» Дюмануара і Деннері), доктор Лемонье («Дитячий доктор» Буржуа і Деннері) і ін. У 1857 виконав роль Гамлета («Гамлет» Шекспіра), виступивши в цьому спектаклі і як режисер. Видатне створення артиста — Фамусов («Лихо з розуму» Грібоєдова, 1864). У «грибоєдовських» ролях якнайповніше виявилася суть мистецтва С. Он грав їх «... просто, тонко, правдиво, витончено і, головне, абсолютно вільно, з винятковим розумом...» (Давидов Ст Н., Розповідь про минуле, 1962, с. 49). Інші ролі: Петруччио, Бенедикт («Приборкання норовистою» і «Багато шуму ні з чого» Шекспіра), Муромський («Весілля Кречинського» Сухово-Кобиліна). З 1862 викладав в Московському театральному училищі. З 1874 (до кінця життя) керував драматичним класом Московської консерваторії. Серед його учнів: Р. Н. Федотова, Н. А. Никуліна. Із студентами оперного класу консерваторії здійснив на сцені Малого театру першу постановку опери «Євгеній Онегин» Чайковського (1879). Автор п'єс що ставилися в провінції.
Літ.: Рогачевський М., Іван Васильович Самарін, М. — Л., 1948.
