Самарії (древнєєвр. Шомрон; сучасне поселення Себастія, в 11 км. до З.-З.(північний захід) від р. Наблус, Йорданія), древнє місто в Палестині. Заснований близько 880 до н.е.(наша ера) царем Ізраїльського царства Омрі, пізніше — столиця цього царства. У 729 С. стала данніцей Ассірії; у 722—721 була зруйнована ассірійцями, що виселили переважно населення і що пізніше заселили С. переселенцями з різних областей держави Ассірії. Що змішалися із залишками місцевого населення переселенці утворили згодом ядро самаритян . В період персидського владицтва (6—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) С. — адміністративний центр персидської провінції в Палестині. У 332 С. була завойована Олександром Македонським, заселена македонянамі і сирійцями і стала розвиватися як місто еллінізму. Близько 107 зруйнована хасмонейським правителем і первосвящеником Гирканом I. У 63 включена в римську провінцію Сирія. У 30—20-і рр. до н.е.(наша ера) цар Іудеї Ірод I, отримавши С. від Августа, відбудував місто в дусі (побудував храми, у тому числі знаменитий храм на честь Августа, театр, стадіон і т. д.) еллінізму і назвав його Себастой. У 1 ст н.е.(наша ера) С. — один з центрів активної ранньохристиянської пропаганди. Після Іудейської війни 66—73 С. була заселена римськими ветеранами. У 2—3 вв.(століття) переживала найбільший розквіт. В період панування Візантії втратила минуле значення, а з 7 ст стала звичайним поселенням.
В 1963—64 в печері, що знаходиться в 14 км. до С. від Ієрихону, було виявлено близько 200 скелетів, різні пам'ятники матеріальної культури з С., папіруси на арамійській мові, що датуються часом між 375 і 335 до н.е.(наша ера) За змістом це документи про купівлю-продаж, про звільнення рабів, контракти на продаж земельних ділянок і др.; належали, по припущенню семітолога Ф. Кросу, спроможним жителям С., що біг з С. після її завоювання Олександром Македонським. Папіруси з С. — коштовне джерело для вивчення соціальної історії Палестини 4 ст до н.е.(наша ера)
Літ.: Амусин І. Д., Знахідки біля Мертвого моря, М., 1964; Samaria—sebaste, v. 1—3, L., 1938—57; Cross F. М., Papyri of the Fourth century b. с. from Dâiyeh, у сб.(збірка): New directions in biblical archaeology, N. Y., 1971.
