Самаритяни, етнічна група і релігійна секта. Живуть в Наблусе (Йорданія) і Холоне (Ізраїль). Чисельність близько 400 чіл. С. — нащадки переселенців з Ассірії, що змішалися з населення Ізраїльського царства, підкореного в 722—721 до н.е.(наша ера) Ассірією. З Біблії С. визнають лише Пятікніжіє в особливій редакції. Священною вважають гору Герізім (поблизу р. Наблус), де здійснюють жертвопринесення. З кінця 6 ст до н.е.(наша ера) загострилися релігійно-політичні протиріччя С. з іудеями. У 129 до н.е.(наша ера) хасмонейський правитель Гиркан I зруйнував храм на горі Герізім. У 36 н.е.(наша ера) при Понтії Пілатові римляни чинили криваве биття С. Оні проживали також в Єгипті, Сирії, Римі, Греції і Ірані. Лист С. схоже на палеоєврейське, а мова — на западноарамейський. 4 і 14 вв.(століття) — періоди розквіту писемності С.
Літ.: Вільськер Л., Мова самаритянки, М., 1974; Montgomery J. A., The Samaritans, [2 ed.], N. Y., 1968.
