Саба (Sabа) (псевдонім; справжнє прізвище — Поли, Poli) Умберто (9.3.1883, Трієст, — 25.8.1957, Горіция), італійський поет. У перших збірках віршів («Моїми очима», 1912, і ін.) С. розвиває традиції Дж. Паськолі, тонко передаючи відчуття природи. З 1921 вірші об'єднуються С. під назву «Канцоньере» — «Пісенник», куди включаються подальші збірки. Глибина і сила поетичного бачення С. визначилися в збірках «Слова» (1934), «Останні творіння» (1944), де меланхолійна споглядальність поезії герметізма, з якою був пов'язаний поет, з'єднувалася з багатою мелодикою ритмічного білого вірша. Поетична сповідь С. відрізняється ясністю думки і форми, співчуттям людському стражданню. У збірках «Середземноморське» (1947), «Майже розповідь» (1951) і інших поет викриває війну і нацизм, поетизує працю, закликає до подолання відчуження. Твори С. переведені на багато мов.
Соч.: IL canzoniere (1900—1954) [6 ed., Torino, 1965]; Prose [Mil., 1964]; Parole. Ultime cose, Mediterranée. Uccelli. Quasi un racconto [Mil., 1966]; у русявий.(російський) пер.(переведення), у сб.(збірка): З італійських поетів, М., 1958; Італійська лірика. XX століття, М., 1968; Вірші, «Іноземна література», 1974 № 4.
