Герметізм (італ. poesia ermetica— герметична поезія), напрям в італійській поезії 30—30-х рр. 20 ст Само назву підкреслює його замкнутість, відірваність від дійсності, відхід в світ суб'єктивних переживань. Поезія Р., пройнята настроєм людської самоти, поєднувалася з негативним відношенням до фашистської ідеології. У Р. зберігся гуманістичний інтерес до внутрішнього світу людини. Принцип модерністської поетики Г.— абстрагування від «непоетичної» реальності. Звідси ускладненість образу, що виникає в результаті ланцюга суб'єктивних асоціацій. Герметики прагнули до максимальної значущості слова як вирази відчуття, а не думки: слово повинне через ритм і гармонію передавати прихований світ душевних рухів і станів. Але значення слова в герметиків також суб'єктивно, підпорядковано індивідуальній асоціації і часто позбавлено загальноприйнятого сенсу.
Найбільші поети Г.— Е. Монтале, Дж. Унгаретті . У творчості Монтале 30-х рр. найвиразніше виявилися трагічне відчуття світу і відчай.
Закладені в Р. гуманістичні тенденції, його неприйняття фашизму дозволили видатним поетам-герметикам під впливом Руху Опору в період другої світової війни 1939—45 і поразки фашизму вийти з полону суб'єктивізму. Поети С. Квазімодо, С. Сольмі, що починали як герметики, звернулися до зображення душевного життя людини в тісному зв'язку з його боротьбою за краще майбутнє на сучасному світі.
Літ.: Flora Fr.. La poesia ermetica. Bari, 1936; його ж, Storia della letteratura italiana, [9 ed.], v. 5 [Mil., 1957]; Petrucciani М., La poetica dell''ermetismo italiano, Torino [1955]; Ramat S., L''ermetismo, Firenze, 1969.
