Рівнодення, момент часу, в який центр сонячного диска при своєму видимому річному переміщенні по екліптиці пересікає небесний екватор. В дні Р. тривалість дня на всій Землі, виключаючи райони земних полюсів, майже дорівнює тривалості ночі, відрізняючись від 12 ч лише на декілька хвилин унаслідок рефракції і значної величини кутового діаметру Сонця.
Крапка, в якій центр Сонця пересікає екватор при русі з Юж. півкулі в Північне, називається точкою весняного рівнодення, протилежна — точкою осіннього рівнодення. Унаслідок того, що проміжок часу між двома послідовними проходженнями Сонця через одну і ту ж точку Р. (тропічний рік) не збігається з тривалістю календарних років, моменти Р. з року в рік переміщаються відносно початки календарної доби. Моменти Р. настають в простий рік на 5 ч 48 мін 46 сік пізніше, ніж в передуючий, а у високосний — на 18 ч 11 мін 14 сік раніше; тому моменти Р. можуть доводитися на дві сусідні календарні дати. В даний час (2-я половина 20 ст) Сонце проходіт крапку весняного Р. 20 і 21 березня (цей момент вважається початком астрономічної весни в Північній півкулі), а крапку осіннього Р. 23 вересня (початок астрономічної осені в Північній півкулі); приведені дати вказані в новому стилі при початку доби за московським часом.
Гиппарх (2 ст до н.е.(наша ера)) виявив, що точки Р. повільно переміщаються уздовж екліптики назустріч видимому річному руху Сонця. Це переміщення, з'ясовне прецессией осі обертання Землі, має період близько 26 000 років. У 1737 Дж. Брадлей відкрив явище нутації земної осі, унаслідок якої точки Р. здійснюють коливальні рухи з періодом в 18,6 роки відносно середнього положення, визначуваного їх процесійним переміщенням. Із зміною положення точок Р. пов'язані зміни небесних координат світив. У зоряних каталогах приводяться місця зірок для певного положення точки весняного Р., епоха якого вказується.
