Гиппарх (Hípparchos) (близько 180—190 до н.е.(наша ера), Нікея, — 125 до н.е.(наша ера), Родос), старогрецький учений, один з основоположників астрономії. Вів перші систематичні спостереження і дослідження піднебіння. Розробив теорію і склав таблиці руху Сонця і Луни, а також сонячних затемнень (все в геоцентричній системі, ідею геліоцентризму Р. відкидав як недостатньо обгрунтовану гіпотезу). Описав рух Луни поблизу повні місяці і молодики; досить точно оцінив відстань Луни від Землі. Склав (близько 129—127 до н.е.(наша ера)) величезний на ті часи каталог положень 850 зірок, де ввів їх розділення по блиску на 6 мір (величин). Порівнюючи свої положення зірок з ранішими (3 ст до н.е.(наша ера)), відкрив явище прецессиі і досить точно оцінив її величину. У зв'язку з цим визначив тривалість тропічного року (помилка не більш 6'') і відмінність його з сидеричним роком (15 мін , сучасне, — 20 мін ), визначив нахил екватора до екліптики (з помилкою 5''). Р. ввів географічні координати — широту і довготу. Вигадування Р. в оригіналові не збереглися, основні відомості про його праці — в «Альмагесте» Птолемея.
Літ.: Селешников С. І., Астрономія і космонавтика, До., 1967; Еремєєва А. І., Видатні астрономи світу М., 1966, с. 32—34 (список літератури про Р.).
