Розчинники, індивідуальні хімічні сполуки або суміші, здатні розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів (див. Розчини ). Для систем рідина — газ і рідина — тверду речовину Р. прийнято рахувати рідкий компонент; для системи рідина — рідина — компонент що знаходиться в надлишку. В принципі будь-яка речовина може бути Р. для якого-небудь іншої речовини. Проте на практиці до Р. відносять лише такі речовини, які відповідають певним вимогам. Наприклад, Р. повинні володіти хорошими, т.з. активною розчинювальною здатністю, бути досить хімічно інертними по відношенню до речовини, що розчиняється, і апаратури. Р., вживані в промисловості, мають бути доступними і дешевими. Залежно від галузі промисловості до Р. пред'являють різні ін. вимоги, обумовлені особливостями виробництва. Так, для екстракції придатні Р., що володіють виборчою розчинювальною здатністю, для ін. процесів часто застосовують т.з. що поєднуються Р., поліпшуючі взаємну розчинність, і т.д.
Найбільш споживана хімічна класифікація, відповідно до якої все Р. підрозділяються на неорганічних і органічні. Найпоширенішим неорганічним Р., вживаним для великого числа неорганічних і органічних з'єднань, є вода . До неорганічних Р. відносяться також: рідкий аміак — хороший Р. для лужних металів, фосфору, сірки, солей, амінів і ін. речовин; рідкий сірчистий ангідрид — Р. для багатьох органічних і неорганічних сполук, використовуваний, зокрема, в промисловості для очищення нафтопродуктів; розплавлені метали і солі і т.д. Велике значення мають багаточисельні органічні Р. Ето перш за все розчинники нафтові (в т.ч. вуглеводні і їх галогенопроїзводниє), спирти, прості і складні ефіри, кетон, нітросполуки. Органічні Р. дуже широко застосовуються у виробництві пластмас, лаків і фарб, синтетичних волокон, смол, клеїв в гумовій промисловості при екстракції рослинних жирів, для хімічного чищення одягу; крім того, їх використовують для очищення хімічних сполук перекристалізацією, при хроматографічному розділенні речовин, для створення певного середовища і т.д.
Можна виділити групи Р. залежно від ін. характеристик: температури кипіння — низькокиплячі Р. (наприклад, етиловий спирт, метилацетат) і висококиплячі Р. (наприклад, ксилол); відносній швидкості випару — бистроїспаряющиеся і медленноїспаряющиеся (як еталон часто беруть швидкість випару бутілацетата); полярності — неполярні (вуглеводні, сірковуглець) і полярні (наприклад, вода, спирти, ацетон). Технічні умови на Р. зазвичай містять дані і по температурі спалаху, по межах вибухонебезпечних концентрацій пари в повітрі, по тиску пари при стандартних температурах, а також по розчинювальній здатності — для якого типа речовин можна використовувати даний Р. (для розчинення масел і жирів, смол, фарбників, каучуків натуральних і синтетичних і т.п.).
Як Р. поширені і суміші різних індивідуальних речовин, наприклад бензини, петролейний ефір, суміші спиртів і ефірів. До Р. часто відносять також пластифікатори, службовці для поліпшення механічних і фізичних властивостей каучуків, природних смол, поліамідів і багато інших високомолекулярних з'єднань.
Майже всі органічні Р. фізіологічно активні. Деякі з них — ароматичні вуглеводні, хлорпроїзводниє, аміни, кетон — при значних концентраціях можуть викликати серйозні отруєння, інші приводять до різних шкірних захворювань (дерматитам). Для багатьох промислових органічних Р. розроблені технічні умови по забезпеченню як протипожежної безпеки при роботі з ними, так і особистого захисту від їх фізіологічно шкідливих дій.
Літ.: Довідник хіміка, 2 видавництва, т. 6, Л., 1967, с. 118—54; Неводні розчинники, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971. Див. також літ.(літературний) при ст. Розчини .
