Ретикулярна тканина, сітчаста тканина, різновид сполучної тканини, складова основу кровотворних органів (кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів і т.п.). Р. т. входить до складу мигдалин, зубної м'якоті, основи слизистої оболонки кишечника і деяких інших ділянок тіла. Складається з отростчатих (ретикулярних) кліток. До тілу і відросткам кліток прілежат волокна ретикулінів, що мають сітьовидне розташування і що складаються з тонкої (200—400 ) волокнини ретикуліну, основу яких складає колаген . На відміну від колагенових волокон, волокна ретикулінів інтенсивно забарвлюються солями срібла і містять велика кількість гліко-протеїдів (мукополісахарідов). Ретикулярні клітки відносяться до ретікуло-ендотеліальній системі, володіють високою фагоцитарною здатністю. Передбачають, що при роздратуванні клітки Р. т. округляються і перетворюються на активних макрофагів . Роль Р. т. в кровотворному процесі залишається неясною. Поширений в минулому погляд про можливість перетворення ретикулярних кліток в кров'яні елементи (лімфоцити, гемоцитобласти і т.п.) не отримав експериментального підтвердження.
