Рентгенівський гоніометр
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Рентгенівський гоніометр

Рентгенівський гоніометр, прилад, за допомогою якого можна одночасно реєструвати напрям дифрагованих на досліджуваному зразку рентгенівських променів і положення зразка у момент виникнення дифракції. Р.г. може бути самостійним приладом, реєструючим на фотоплівці дифракційну картину; в цьому випадку він є рентгенівську камеру . Р. р. називають також всі гоніометричні пристрої, що є складовою частиною рентгенівських дифрактометрів і службовці для установки зразка і детектора в положення, відповідні умовам виникнення дифракція рентгенівських променів .

загрузка...

  В Р. р. з фотореєстрацією для дослідження монокристалів або текстур щілинним екраном виділяють дифракційний конус, відповідний досліджуваній кристалографічній плоскості. Фотоплівка і зразок рухаються синхронно, тому одна з координат на плівці відповідає азимутному куту дифрагованого променя, друга — куту повороту зразка [так працює Р. р. Вайсенберга ( мал. 1 ), текстура Р. м. Жданова].

  В Р. р. для дифрактометрів може бути використана аналогічна схема, проте кут повороту зразка і кути повороту і нахилу детектора в цьому випадку відлічуються безпосередньо по лімбах або датчиках, встановлених на відповідних валах. У рентгенівських дифрактометрах для дослідження монокристалів і текстур застосовується так звана екваторіальна геометрія: лічильник переміщається лише в одній плоскості, а зразок потрібно повертати довкола три взаємно перпендикулярних осей так, щоб дифрагований пучок попав в плоскість руху лічильника. Положення зразка (кути l, j, w його повороту довкола осей обертання) і лічильника (кут 2q) у момент дифракції відлічуються по лімбах ( мал. 2 ).

  Для дослідження полікристалічних зразків використовують пучок рентгенівських променів, що злегка розходиться, який після дифракції на об'єкті сходиться в одну крапку. У цьому випадку застосовуються схеми зйомки по Брегу — Брентано, коли плоскість зразка ділить кут розсіяння навпіл ( мал. 3 ), і Зееману — Боліну, коли фокус рентгенівської трубки, зразок і щілина детектора розташовуються на одному колі ( мал. 4 ).

  В Р. р. входять також системи, що формують первинний пучок (коліматори, монохроматори), і системи руху для виміру інтегральної інтенсивності.

 

  Літ.: Уманський М. М., Апаратура рентгеноструктурних досліджень, М., 1960; Хейкер Д. М., Зевін Л. С., Рентгенівська дифрактометрія, М., 1963; Хейкер Д. М., Рентгенівська дифрактометрія монокристалів, Л., 1973.

  Д. М. Хейкер.

Мал. 1. Схема рентгенівського гоніометра типа Вайсенберга.Зубчатые передачі і ходовий гвинт забезпечують синхронний рух досліджуваного зразка (О) і циліндрової касети (К) з рентгенівською плівкою.

Мал. 3. Схема фокусування променів в рентгенівському гоніометрі по Брегу — Брентано для дослідження полікристалічних зразків; F — фокус рентгенівської трубки; O — плоский зразок; D — щілина лічильника; C — лічильник; 2q — кут віддзеркалення.

Мал. 2. Схема екваторіального чотирьохкружного гоніометра для дослідження монокристалів. Лімб 1 вимірює Ф 2 — кут повороту кристала довкола осі гоніометричної голівки; лімб 2 реєструє c— кут нахилу осі Ф; лімб 3 змінює w — кут обертання кристала відносно головної осі гоніометра; лімб 4 вимірює кут повороту лічильника 2q.

Мал. 4. Схема фокусування променів в рентгенівському гоніометрі по Зєєману—Боліну; F — фокус рентгенівської трубки; O — зігнутий зразок; D — щілини счетчиокв; C — лічильники.