Резистор (англ. resistor, від латів.(латинський) resisto — чиню опір), структурний елемент електричного ланцюга (у вигляді закінченого виробу), основне функціональне призначення якого чинити відомий (номінальне) опір електричному струму з метою регулювання струму і напруги. Серійно випускаються промисловістю. У радіоелектронних пристроях Р. незрідка складають більше половини (до 80%) всіх деталей. Деякі Р. застосовують для виміри температури (в Р. такого типа яскраво виражена залежність опору від температури, див.(дивися) Термометр опору ) або опору> (як одну з заходів електричних величин ), а також як електричні нагрівальні елементи. Ті, що випускаються промисловістю Р. розрізняються по величині опори (від 1 ома до 10 Мом ), допустимим відхиленням від номінальних значень опору (від 0,25 до 20%) і розсіюваної потужності (від 0,01 до 150 Вт ). Параметри Р. вказуються на його корпусі, інколи в закодованій формі (наприклад, у вигляді кольорових смужок).
Опір Р. визначається фізичними властивостями і розмірами його струмопровідної частини (ТЧ). Залежно від матеріалу, з якого виготовлена ТЧ, Р. розділяють на металевих, вуглецевих, рідинних, керамічних і напівпровідникових. По конструктивного виконання розрізняють Р. з ТЧ у вигляді плівки, обложеної на поверхні діелектрика, у вигляді дроту, стрічки або пластини. Для захисту від пилу, вологи і механічних дій ТЧ в Р. невеликій потужності зазвичай покривають стеклоемалью, яка в разі дротяних ТЧ служить також ізоляцією між окремими витками. Існують Р. як з постійним по величині опором, так і із змінним; величина змінного опору може змінюватися в результаті механічного переміщення движка (реостат ) або унаслідок нелінійної залежності між струмом і напругою (варістор,терморезистор ).
Літ.: Мартюшов До. І., Зайців Ю. Ст, Резистори, М. — Л., 1966; Малінін Р. М., Резистори, 2 видавництва, М., 1969; Чуніхин А. А., Електричні апарати, М., 1975.
