Варістор [англ. varistor, від vari (able) — змінний і (resi) stor — резистор], напівпровідниковий резистор, електричний опір (провідність) якого змінюється не лінійно і однаково під дією як позитивної, так і негативної напруги. Для виготовлення Ст застосовують порошкоподібний карбід кремнію (напівпровідник) і єднальну речовину (глину, рідке скло, лаки смоли і ін.), які запресовують у форму і спекают в ній при температурі біля 1700° С. Затем поверхню зразка металізують і припаюють до неї виводи. Зміна електропровідності Ст з наростанням напруги на його виводах пов'язана із складними явищами на контактах або на поверхні кристалів (замикання контактних зазорів між зернами напівпровідника, збільшення провідності поверхневих оксидних плівок в сильних електричних полях і їх пробій, зростання струму через електронно-діркові переходи, що утворюються між зернами, і ін.). Низьковольтні Ст виготовляють на робочу напругу від 3 до 200 в і струмі від 0,1 ма до 1 а ; високовольтні Ст — на робочу напругу до 20 кв. Ст мають негативний температурний коефіцієнт опору. Ст здатні витримувати значні електричні перевантаження, прості і дешеві володіють високою надійністю, малою інерційністю (гранична робоча частота до 500 кгц ) , але мають значний низькочастотний шум і міняють свої параметри з часом і при зміні температури. Застосовують для стабілізації і регулювання низькочастотних струмів і напруги, піднесення до ступеня, витягання коріння і інших математичних дій над заданими величинами, для захисту від руйнування контактів унаслідок перенапружень в електричних ланцюгах (наприклад, високовольтні лінії передачі електроенергії, лінії зв'язку, електричні прилади) і ін.
Літ.: Пасинків Ст Ст, Чиркин Л. До., Шинків А. Д., Напівпровідникові прилади, М., 1966.
