Резерви внутрішньовиробничі в промисловості СРСР, можливості кращого використання виробничих ресурсів, виділених в розпорядження підприємства або ін. господарської ланки, з метою збільшення обсягу виробництва продукції, поліпшення її якості і зростання внутрішньопромислових накопичень. Є резерви: сировинні, трудові, енергетичні, використання виробничих потужностей, якості готового продукту і загальновиробничі направлені на скорочення запасів виробничих і тривалість виробничого циклу . Розрізняють поточні резерви — на найближчий період, і перспективні, реалізація яких пов'язана з довгим часом і вимагає значних витрат. Поточні резерви грунтуються на відмінності досягнутого рівня роботи від запланованого перспективні — на різниці між роботою на середніх і передових ділянках виробництва. Використання Р. ст має велике народно-господарське значення, дозволяє збільшити об'єм, прибуток і рентабельність при порівняно невеликих витратах, понизити витрати виробництва.
Р. ст пов'язані перш за все з дотриманням режиму економії, усуненням всякого роду втрат наявних ресурсів (робочого часу, устаткування, матеріалів). Р. ст є у всіх ланках виробництва. Це пояснюється головним чином тим, що досягнення науки і техніки упроваджуються на різних ділянках неодночасно. Прискорення роботи по вдосконаленню техніки і організації виробництва, ліквідація або зменшення втрат сприяють кращому використанню Р. ст
Для виявлення Р. ст проводиться детальний аналіз діяльності підприємств і ін. виробничих підрозділів, враховуються звітні дані про роботу різних ланок, матеріали обліку, особистих спостережень і спеціальних обстежень (фотографії робочого дня, хронометражні спостереження, опити працівників і ін.), які зіставляються з результатами роботи ін. підрозділів і підприємств; застосовуються статистичні і економіко-математичні методи [числення індексів, моделювання (див. Моделі в економіці)], методи економічного аналізу. При виявленні Р. ст використовується система показників, що характеризують різні сторони ефективності виробництва. Серед них: величина прибули і рентабельності виробництва, реалізація продукції, рівень і динаміка продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення її якості, економія матеріальних і енергетичних витрат, рівень техніки — механізації електрифікації, автоматизації і хімізації виробництва, впровадження передової технології і організації виробництва.
Велике значення в справі підвищення ефективності народного господарства має розтин і використання Р. ст і в ін. галузях виробництва: у будівництві, на транспорті, в сільському господарстві.
Головний чинник використання Р. ст — науково-технічний прогрес. Значні Р. ст таяться в скороченні витрат по управлінню і обслуговуванню виробництва. У виявленні і використанні Р. ст беруть участь всі трудящі, суспільне бюро економічного аналізу, раціоналізатори і винахідники, виробничі наради, що постійно діють, суспільні техніко-економічні ради, групи народного контролю і ін.
