Рахунки бухгалтерського обліку, спосіб економічного угрупування об'єктів бухгалтерського обліку, поточного віддзеркалення і оперативного контролю за рухом і станом засобів, їх джерел і господарських процесів. Для кожного об'єкту бухгалтерського обліку відкривається окремий рахунок, що має 2 протилежних за своїм значенням частини, — дебет і кредит . Підсумки записів по дебету або кредиту рахунків називаються зворотами, а різниця між ними — залишком, або сальдо . Господарські операції відбиваються на С. би. в. за допомогою подвійного запису, тобто одночасній реєстрації кожної операції на дебеті одного рахунку і кредиті ін. рахунку в рівній сумі. В результаті між рахунками виникає взаємозв'язок, званий кореспонденцією рахунків. Вона виражається рахунковою формулою (проводкою), в якій вказується, по дебету і кредиту яких рахунків і в якій сумі записується та або інша операція. Записи на С. би. в. відбиваються в натуральних, трудових і вартісних показниках.
В системі С. би. в. розрізняють синтетичні (головні) і аналітичні (допоміжні) рахунки, які ведуться в розвиток синтетичних рахунків (див. Аналітичний облік, Синтетичний облік ) . Правильність даних, в С, що містяться. б. в., перевіряється шляхом звірення підсумків відповідних синтетичних і аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей . С. би. в. тісно пов'язані з бухгалтерським балансом. Відкриття рахунків тобто занесення в них записів на початку звітного періоду, Виробляється за даними балансу, а в кінці періоду баланс складається за даними залишків синтетичних рахунків. Записи в рахунках синтетичного і аналітичного обліку щомісячно звіряються; бухгалтерський баланс вважається складеним правильно лише при їх збігу.
С. би. в. розрізняються за призначенням і структурі; економічному вмісту. Залежно від економічного вмісту, то є від того, що відбивається на даному рахунку, С. би. в. підрозділяються на рахунки господарських засобів, рахунки джерел господарських засобів і рахунку господарських процесів. Рахунки господарських засобів діляться на рахунки основних, оборотних і відвернутих засобів; рахунки джерел господарських засобів — на рахунки власних (закріплених) засобів, позикових (притягнених) засобів, зобов'язань по розподілу суспільного продукту, прибутків; рахунки господарських процесів — на рахунки процесу виробництва і процесу звернення. За призначенням і структурі С. би. в. класифікуються залежно від того, як вони відображають ті або інші об'єкти бухгалтерського обліку, що враховується по дебету і кредиту, що показує залишок кожного рахунку. За цією ознакою С. би. в. підрозділяються на основних, регулюючих, операційні, результатні і забалансові. Основні рахунки призначені для віддзеркалення господарських засобів підприємства і джерел їх освіти (рахунки «Основні засоби», «Амортизаційний фонд» і ін.). Основні рахунки діляться на активних (враховуються господарських засоби) і пасивних (враховуються джерела їх освіти). Регулюючі рахунки використовуються для регулювання оцінки об'єктів бухгалтерського обліку (рахунки «Знос основних засобів», «Відвернуті засоби»). Операційні рахунки служать для віддзеркалення і контролю господарських процесів: постачання, виробництва і реалізації (рахунки «Цехові витрати» «Реалізація», «Витрати майбутніх періодів»). Фінансово-результатні рахунки використовуються для віддзеркалення і контролю фінансових результатів господарських діяльності (рахунки «Прибули і збитки»). У забалансових рахунках враховуються об'єкти, що знаходяться в обмеженому користуванні підприємства (наприклад, рахунок «Орендовані основні засоби»). Ці рахунки ведуться без вживання методу подвійного запису. Всі операції фіксуються лише по дебету або лише по кредиту. Переліки С. би. в. і порядок віддзеркалення в них операцій встановлюються централізований (див. План рахунків ) .
