Рантьє (франц. rentier, від rente — рента), прошарок грошових капіталістів, що не пов'язаних з діловою активністю і живуть на відсотки від тих, що надаються ними в позику грошових капіталів або на доходи від коштовних паперів (акцій, облігацій). Р. — найбільш паразитичний шар капіталістичного суспільства, що представляє елемент господарської структури капіталістичних країн. Р. беруть участь в мобілізації капіталів, процесах їх перерозподілу і акумуляції в кредитній системі. В той же час їх капітали служать основою спекуляції на валютних, товарних і фондових ринках, в результаті якої ограбляются і розоряються широкі маси середніх і дрібних утримувачів акцій, а збагачується і посилюється фінансова олігархія, т.к. главниє прибутку дістаються, як відзначало Ст І. Ленін «...“гениям” фінансових витівок» (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27, с. 322).
Чисельність Р. зростає разом з накопиченням капіталу і збільшенням речового багатства, що дозволяє капіталістам відходити від безпосереднього ведення справ. Управління підприємствами зосереджується в руках найманих директорів і інженерно-технічних працівників. Прошарок Р. поповнюється також унаслідок концентрації і централізації капіталу: зростає мінімум засобів, необхідних для організації капіталістичних підприємств. Капіталісти, що не мають в своєму розпорядженні такого мінімуму, перетворюються в Р.
Найбільше зростання числа Р. характерне для епохи імперіалізму . Це — один з проявів паразитизму і загнивання капіталізму. Виникають цілі государства-Р., країни, буржуазія яких у величезних масштабах вивозить капітал за кордон і живе значною мірою на відсотки і дивіденди, що отримуються за рахунок експлуатації народів ін. країн (див. також Вивіз капіталу ). «Імперіалізм, — писав Ст І. Ленін, — є величезне скупчення в небагатьох країнах грошового капіталу... Звідси — надзвичайне зростання класу або, вірніше, шаруючи рантьє... Поняття: “держава-рантьє” (Rentnerstaat), або держава-лихвар, стає тому загальновживаним в економічній літературі про імперіалізм. Світ розділився на жменьку держав-лихварів і гігантську більшість держав-боржників» (там же, с. 397—398).
Класичним зразком государства-Р. на початку 20 ст була Франція. Після 2-ої світової війни 1939—45 по масштабах капіталу, що вивозиться, і розмірах отримуваних від цього доходів як государства-Р. виступають США, Великобританія, Франція, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японія і деякі ін. розвинені капіталістичні країни. Користуючись тим, що країни, що розвиваються, випробовують величезну і хронічну потребу в капіталах для розвитку і перебудови національної економіки, государства-Р. обумовлюють свої інвестиції і надання позик цим країнам політичними вимогами, направленими на збереження реакційних політичних режимів, відсталої соціально-економічної структури господарства і т.п.
