Радіоактивних речовин токсичність, шкідлива дія хімічних речовин унаслідок вмісту в них в різних концентраціях радіоактивних елементів . Під впливом іонізуючого випромінювання, що випускається цими елементами, відбуваються зміни в життєдіяльності і структурі живих організмів (див. Біологічна дія іонізуючих випромінювань ). Радіоактивні речовини забруднюють навколишній простір (див. Радіоактивне забруднення ), устаткування, робочі приміщення і повітря в них. Забрудненість радіоактивними речовинами повітря і води виражають в одиницях кюрі, а забрудненість поверхонь — числом часток (a- або b-), що випускаються з одиниці поверхні в мін , або числом імпульсів, що реєструються радіометричними приладами в мін/см 2 . Існуючі радіометричні методи дозволяють виявляти навіть незначні кількості радіоактивної речовини (див. Радіохімічний аналіз,Радіометричний аналіз ). У ряді випадків речовини мають двояку токсичність: 1) власне хімічну, викликану хімічними властивостями елементів і з'єднань, що входять в дану речовину; 2) Р. ст т., інколи звану, на відміну від хімічної, радіотоксичністю.
Залежно від токсичності радіоактивних елементів вони розділені на п'ять груп:
Група А — ізотопи з особливо високою радіотоксичністю, наприклад: 210 РЬ, 210 Po, 226 Ra, 228 Th, 230 Th, 232 Th, 232 U, 237 Np, 238 Pu, 239 Pu, 241 Am, 242 Cm.
Група Б — ізотопи з високою радіотоксичністю, наприклад: 90 Sr, 106 Ru, 124 Sb, 126 I, 129 I, 131 I, 144 Ce, 170 Tm, 210 Bi, 223 Ra, 224 Ra, 227 Th, 234 Th, 230 U, 233 U, 234 U, 235 U, 241 Ru.
Група В — ізотопи з середньою радіотоксичністю, наприклад: 22 Na, 24 Na, 32 P, 35 S, 36 Cl, 54 Mn, 56 Mn, 59 Fe, 60 Co, 82 Br, 89 Sr, 91 Y, 90 Y, 95 Nb, 95 Zr, 105 Ru, 125 Sb, 132 I, 133 I, 134 I, 134 Cs, 137 Cs, 141 Ce, 171 Tm, 203 Pb, 206 Bi, 231 Th 239 Np.
Група Г — ізотопи з малою радіотоксичністю, наприклад: 14 C, 38 Cl, 55 Fe, 64 Cu, 69 Zn, 71 Ge, 91m Y, 97 Zr, 96m Tc, 99m Tc, 131 Cs, 134m Cs, 136 Cs.
Група Д — ізотопи з найменшою радіотоксичністю, наприклад 3 H.
Міра небезпеки радіоактивного елементу обмежується гранично допустимою його кількістю, що не вимагає для роботи з ним дозволу санітарно-епідемічної служби.
Радіоактивне опромінення організму розділяється на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє опромінення викликається зовнішніми по відношенню до організму джерелами випромінювання. Внутрішнє опромінення виявляється при дії іонізуючих випромінювань тих, що потрапляють всередину організму радіоактивних речовин (радіоактивні забруднення шкірного покриву людини відносяться до змішаного типа дії). Для кожної групи особливо чутливих до опромінення органів людини встановлюються допустимі дози зовнішнього і внутрішнього опромінення, окремо для працюючого персоналу і населення. При роботі з радіоактивними речовинами обслуговуючий персонал стикається зі всіма видами іонізуючого випромінювання, що належить радіоактивним елементам. Виходячи з можливих наслідків впливу радіоактивних речовин на організм, встановлено три категорії опромінюваних осіб: персонал, окремі особи населення, населення в цілому. Відповідно до цих категорій встановлені гранично допустимі дози опромінення і граничне допустиме проникнення радіоактивних речовин в організм. Важливою умовою забезпечення безпеки при роботі з радіоактивними речовинами є організація робочого місця і міри індивідуального захисту від випромінювання можливості попадання радіоактивної речовини, що виключають, в організм. Робота з радіоактивними речовинами виробляється під наглядом медико-санітарної служби і служби дозиметрії, що визначає радіоактивність повітря, забрудненість поверхні устаткування, приміщення, спецодягу, відкритих рук і особи. При виявленні порушення встановлених допустимих норм забруднення приймаються заходи, що усувають забруднення, відповідно до «Основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами». Радіоактивні відходи і забруднене устаткування є джерелами поширення радіоактивних речовин, видалення яких з робочих приміщень здійснюється відповідно до наявних правил.
Питаннями токсичності і встановлення норм безпеки при захисті від випромінювання займається спеціальна Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ). На основі матеріалів МКРЗ і праць радянських учених в СРСР розроблені норми радіаційної безпеки (НРБ-69), які є обов'язковими для всіх, що працюють з радіоактивними речовинами.
Літ.: Захисне устаткування, засоби індивідуального захисту і захисні матеріали для роботи з радіоактивними речовинами. Каталог, М., 1966; Норми радіаційної безпеки (НРБ-69), М., 2 видавництва, 1972; Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ВІСПИ-72), М., 1972; Рекомендації Міжнародній комісії із захисту від випромінювань, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1958.
