Радлов Ернест Леопольдович (20.11.1854, Петербург, — 28.12.1928, Ленінград), російський філософ-ідеаліст, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1920). Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, потім вчився в Берліні і Лейпцігу. У 1917—24 директор Петербурзької публічної бібліотеки; був редактором філософського відділу Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, займався викладацькою діяльністю. По своїх поглядам був близький релігійно-філософській концепції Вл. Соловьева, з яким його зв'язувала особиста дружба. Переклав російською мовою «Етику» Арістотеля (1908), під редакцією Р. вийшло перше російське переведення «Феноменології духу» Гегеля (1913).
Соч.: Етика Арістотеля, СП(Збори постанов) Би, 1884; «О тлумаченні» Арістотеля, СП(Збори постанов) Би, 1891; Учення Вл. Соловьева про свободу волі, СП(Збори постанов) Би, 1911; Філософський словник, 2 видавництва, М., 1913; Нарис історії російської філософії, 2 видавництва, П., 1920.
