Радойчич (Радоjчић) Нікола (29.8.1882, Кузмін, поблизу р. Сремська-мітровіца, — 12.11.1964, Бєлград), сербський історік-медієвіст, член Сербської АН(Академія наук) (1939). Вчився в університетах Граця, Відня і Загреба в До. Іречека, М. Мурко і ін. У 1906 захистив докторську дисертацію в університеті Загребськом. У 1908—20 вчитель гімназії в Сремськи-карловци (Воєводіна). Член-експерт сербської делегації на Паризькій мирній конференції 1919—20 . В 1920—41 професор Люблянського університету. З 1945 співробітничав в інституті історії Сербською АН(Академія наук) і ін. наукових установах Югославії. Основні праці по візантіноведенію, слов'янській історії і філології, історії сербської культури, православній церкві.
Соч.: Српськи історічар Jован Pajuћ, Београд, 1952; Српська історіjа Мавра Орбінніja, Београд, 1960.
