Радноті (Radnóti) Міклош (5.5.1909, Будапешт, — між 6 і 10.11.1944, Абда), угорський поет. У 1930—34 вчився на філологічному факультеті Сегедського університету. Перші вірші опубліковані в 1924. У збірці «Вітання язичника» (1930) міститься протест проти світу насильства і брехні. Збірка «Гімн нових пастухів» (1931) був конфіскований за антицерковну спрямованість. Вірші збірок «Видужуючий вітер» (1933) і «Молодик» (1935) пройняті антифашистським, інтернаціональним ідеями. У 1936 Р. став співробітником комуністичного журналу «Гондолат» («Gondolat») і зближувався з лівим крилом журналу «Нюгат» («Nyugat»). Мажорні тони його поезії в середині 30-х рр. змінялися трагічними (антифашистськими збірками «Крута дорога», 1938). У 1940—44 Р. знаходився у фашистських трудових таборах і був застрелений гітлерівцями. Його останні вірші (опубліковані 1946 в збірці «Піднебіння піниться») пройняті вірою в відродження Угорщини.
Соч.: Bori notcsz, 1—2 köt., [Bdpst], 1974; у русявий.(російський) пер.(переведення) —Стіхи, М., 1968.
Літ.: Толнаї Р., Про Міклоше Радноті, «Іноземна література», 1964 № 11; Література антифашистського Опору в країнах Європи. 1939—1945, М., 1972; Madácsy L., Radnóti Miklós, Szeged, 1954; Radnóti Miklós. 1909—1944, [Bdpst], 1959; Vasvari I., Radnoti Miklós. Bibliografia, Bdpst, 1966.
