Пірофітовиє водорості (Pyrrophyta), відділ нижчих рослин. Мікроскопічні рухливі (з 2, рідше з 1 джгутиком в 1 або 2 пересічних борознах), інколи нерухомі одноклітинні, колоніальні, рідко нитчасті організми; більшість голі або з оболонкою у вигляді панцира з двох половинок, утворених незграбними пластинками. Хлоропласти бурі, містять хлорофілли а і з і бурими пігментами. Запасний продукт — крохмаль, рідше масло. Ядро примітивне. В деяких є очко і пульсуюча вакуоль, а інколи глотка. Серед П. ст є автотрофи і гетеротрофи з сапрофітним, паразитним або голозойним типом живлення; деякі П. в.— симбіонти кишечнополостних і радіолярій. Рухливі П. ст розмножуються діленням, нерухомі — спорами і зооспорами; статевий процес (ізогамія ) спостерігається рідко. П. ст живуть в прісних водах і морях, де служать їжею безхребетним твариною; можуть бути причиною цвітіння води і загибелі риб. У відділі 2 підвідділи — кріптомонади (Сгурtophytina) і перідінєї (Dinophytina), яких зоологи відносять до загону панцирних жгутіконосцев . Близько 125 пологів, що включають понад 1000 видів; у СРСР — біля 50 пологів з 500 видами. На підставі морфологічних і біохімічних ознак П. ст часто розглядають як 2 відділи: кріптофітовиє (Cryptophyta) і перідінєї, або дінофітовиє (Dinophyta) водорості.
Літ.: Кисельов І. А., Пірофітовиє водорості, М., 1954 (Визначник прісноводих водоростей СРСР, ст 6).
