Путівль, місто, центр Путівльського району Сумської області УРСР. Розташований на р. Сейм (басейн Дніпра), в 24 км. від же.-д.(железнодорожний) станції Путівль (на лінії бахмач — Ворожба). 16,8 тис. жителів (1974). Консервний, олійництво, комбікормовий заводи, хлебокомбінат, харчокомбінат. Плодоовочевий технікум, педагогічне училище.
Вперше згаданий в літописі в 1146, входив в Сіверське князівство . В 12 — початку 13 вв.(століття) центр питомого князівства. Описаний в «Слові про полк Ігореве» . Розорений монголо-татарамі в 1240. З 1356 був під владою Великого князівства Литовського. У 1500 великий князь Іван III Васильович приєднав П. до Московської держави. Біля П. в
1606 почалося Селянське повстання під редводітельством І. І. Болотникова . У 18 — початку 20 вв.(століття) місто повіту, з 1796 Курської губернії. Радянська влада встановлена в листопаді 1917. У 1926 включений до складу Української РСР. З 1932 в Чернігівській, з 1939 в Сумської області. 11 вересня 1941 окупований німецько-фашистськими загарбниками. У районі П. був створений партизанський загін С. А. Ковпака (у 1937—41 голова міськвиконкому П.). Звільнений Радянською Армією 3 вересня 1943.
В П. збереглися залишки древнього городища, будівлі колишнього монастиря (16—17 вв.(століття)) Молчанського, Спасо-Преображенський собор (17—18 вв.(століття)), церква Ніколи Козацького (18 ст). Краєзнавчий музей (з філією музею Партизанської Слави в Спадщанськом лісу). Пам'ятник Ковпаку (чавун залізобетон, гранує, 1971, скульптор М. Р. Лисенко, архітектори А. І. Ігнащенко, С. П. Тутученко).
Літ.: Логвин Р. Н., Чернігів. Сіверський для Новгорода. Глухов. Путівль, М., 1965; Нефедовський Е, Р., Путівль. Історіко-краєзнавчий нарис, Хар., 1966; Путівль. [Фотоальбом], До., 1973.
