Путіловськая страйк 1905, страйк робітників (понад 12 тис. чіл.) на металургійному і машинобудівному заводі (нині ленінградський завод Кировський) Путіловськом в Петербурзі, проходівшая в умовах революційної ситуації, що склалася в Росії. Приводом для неї послужило звільнення із заводу 4 робітників. 29 грудня 1904 путіловци зажадали повернути на завод робітників і розрахувати майстра, що звільнив їх. Вимога була знехтувана адміністрацією, 2 січня в приміщенні Нарвського відділу «Зборів російських фабрично-заводських робітників З.-Петербурга» близько 600 робітників Путіловського і ін. заводів виробили нові вимоги: 8-годинний робочий день, встановлення мінімуму зарплати, створення виборної комісії від робітників для спільного з адміністрацією розбору претензій працюючих і т.д. Адміністрація заводу не прийняла і ці вимоги. 3 січня почався страйк. Петербурзький комітет РСДРП прийняв заходи, щоб перетворити страйк путіловцев в загальний страйк петербурзького пролетаріату, 4 січня до путіловцам прилучилися робітники Франка-росіянина заводу, 5 січня — Невського суднобудівельного і ін. заводів і фабрик. 7—8 січня страйк став загальним; вона охопила, за неповними даними фабричної інспекції, 456 підприємств з 113 (по ін. даним, 150) тис. робітників. У Петербурзі не вийшли газети, промислове і торгівельне життя було паралізоване. Путіловци брали участь в складанні петиції до царя і в мирній маніфестації до Зимового палацу дев'ятого січня 1905 . Розстріл маніфестації, серед жертв якої було немало путіловцев (45 чіл. загинуло, 61 отримали важкі поранення), підсилив обурення робітників. Страйк продовжувався. Робота на заводі поновилася лише 18 січня
Літ.: Мітельман М., Глебов Би., Ульянський А., Історія Путіловського заводу. 1801—1917, 3 видавництва, М., 1961; Історія робітників Ленінграда, т. 1, Л., 1972.
