Псилотовиє, псилотовідниє, відділ (Psilotophyta) древніх судинних рослин, що включає 1 порядок (Psilotales). Інколи П. вважають класом (Psilotopsida). П. — невеликі рослини, позбавлені коріння, ведучі епіфітний спосіб життя (див. Епіфіти ) або що виростають на багатому гумусом грунті, а також в тріщинах скель. Підземні корневіщеподобниє органи (різомоїди) містять грибні гіфи (ендотрофна мікориза ). Стебла П. зовні покриті епідермісом, з устьіцамі, по будові схожими з примітивними устьіцамі копалин рінієвих. До П. відносять 2 роди (з поліморфними видами) — псилотум (Psilotum) і тмезіптеріс (Tmesipteris), зазвичай об'єднуваних в одне сімейство — Psilotaceae. 2 види псилотума з повторно дихотомічно розгалуженим стеблом довжиною 20—100 см і з дрібним лусковидним листям зустрічаються в тропіках і субтропіках обох півкуль. 2 види тмезіптеріса із стеблами завдовжки від 5 до 40 см, що несуть у верхній частині добре розвинені пластинки (спорофілли), зустрічаються головним чином в Австралії, Тасманії, Новій Зеландії і на островах Полінезії. Що утворюються в П. синангиі двух- або трехгнездниє. Спори, проростаючи, дають початок підземним, позбавленим хлорофілу гаметофітам, сапрофітний що харчується за посередництва грибів. Гаметофіти П. по величині і формі не відрізняються від молодих різомоїдов.
Літ.: Тахтаджян А. Л., Вищі рослини, т. 1, М. — Л., 1956.
