Мікориза (від греч.(грецький) mýkes — гриб і rhiza — корінь), грибокорінь, взаємовигідне співжиття (симбіоз ) міцелія гриба з коренем вищої рослини. Розрізняють М. ектотрофну (зовнішню), при якій гриб обплітає покривну тканину закінчень молодого коріння і проникає в міжклітинників самих зовнішніх шарів кори, і ендотрофну (внутрішню), яка характеризується впровадженням міцелія (гіф гриба) всередину кліток. Ектотрофна я М. характерна для багатьох дерев (дуб, ялина, сосна, береза), чагарників (верба), деяких чагарничків (дріада) і трав'янистих рослин (гречка живородяща). Молоде коріння цих рослин зазвичай гілкується, закінчення їх товщають, зростаюча частина коріння закутується товстим щільним грибним чохлом, від якого в грунт і по міжклітинниках в корінь на глибину одного або декілька шарів кори відходять гіфи гриба, утворюючи т.з. мережа Гартіга; кореневі волоски при цьому відмирають (еуектотрофний тип М.). В чагарничка арктоуса арктичної і трав'янистої рослини грушанки крупноквіткової гіфи гриба проникають не лише в міжклітинників, але і в клітки кори (ектоендотрофний тип М.). Ектотрофні М. утворюють частіше гименоміцети (пологи Boletus, Lactarius, Russula, Amanita і ін.), рідше — гастероміцети. У утворенні М. на корінні однієї рослини може брати участь не один, а декілька видів грибів. Проте, як правило, в рослинних співтовариствах зустрічаються лише певні гріби-мікорізообразователі — симбіонти даних видів рослин.
При розвитку ендотрофною М. форма коріння не міняється, кореневі волоски зазвичай не відмирають, грибний чохол і «мережа Гартіга» не утворюються; гіфи гриба проникають всередину кліток коровою паренхіми. В рослин сімейства вересових, грушанкових, брусничних і шикшевих гіфи гриба в клітках утворюють клубки, пізніше переварювані рослиною (ерікоїдний тип М.). У утворенні М. такого типа беруть участь фікоміцети (пологи Endogone, Pythium). В рослин сімейства орхідних гіфи гриба з грунту проникають в сім'я, утворюючи клубки, переварювані потім клітками сім'я. З грибів такий тип М. властивий недосконалим (рід Rhizoctonia) і рідше — базідіальним (рід Armillaria і ін.). Найбільш поширений в природі — в багатьох однорічних і багатолітніх трав, чагарників і дерев самих різних сімейств — фікоміцетний тип М., при якому гіфи гриба пронизують наскрізь клітки епідермісу кореня, локалізуючись в міжклітинниках і клітках середніх шарів коровою паренхіми.
М. надає на рослину сприятливу дію: за рахунок розвиненого міцелія збільшується поглинаюча поверхня кореня і посилюється вступ в рослину води і живильних речовин. Гріби-мікорізообразователі, ймовірно здатні розкладати деякі недоступні рослині органічні сполуки грунту, виробляють речовини типа вітамінів і активатори зростання. Гриб же використовує деякі речовини (можливо, вуглеводи), витягувані їм з кореня рослини. При розведенні лісу на грунті, грібов-мікорізообразователей, що не містить, в неї вносять в невеликих кількостях лісову землю, наприклад при посіві жолудів — землю із старої діброви.
Літ.: Курсанов Л. І., Мікологія, 2 видавництва, М., 1940; Шемаханова Н. М., Мікотрофія деревних порід, М., 1962; Лобанов Н. Ст, Мікотрофність деревних рослин, 2 видавництва, М., 1971; Катенін А. Е., Мікориза рослин північного Сходу Європейської частини СРСР, Л., 1972.
