Мікоян Анастас Іванович [р. 13(25) .11.1895, с. Санаїн, нині Туманянського району Вірменської РСР], радянський державний і партійний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1943). Член КПРС з 1915. Закінчив вірменську духовну семінарію в Тбілісі, вчився на 1-м-коді курсі Ечміадзінськой духовної академії. Вступивши в РСДРП, вів партійну роботу в Тбілісі, Ечміадзіне, співробітничав в соціал-демократичному друці. Після Лютневої революції 1917 організатор Ечміадзінського ради, потім пропагандист в Тбілісі, Баку, член Тіфлісського комітету партії. У жовтні 1917 делегат 1-го з'їзду кавказьких більшовицьких організацій, потім член Президії Бакинського комітету більшовиків; редагував газету «Соціал-демократ» (на вірменській мові), пізніше за «Звістку Бакинської Ради». У березні 1918 брав участь в придушенні контрреволюційного заколоту мусаватістов, був поранений. Влітку 1918, в період боротьби з німецько-турецькими інтервентами, комісар бригади Червоної Армії; брав участь в керівництві бойовими діями на фронті. Після тимчасового падіння Радянської влади в Баку в липні 1918 голова підпільного міськкому партії. Зробив спробу звільнити заарештовані бакинських комісарів, але сам був арештований в Красноводське і лише випадково з декількома товаришами уникнув розстрілу; знаходився в красноводськой, потім в кизил-арватськой і ашхабадською в'язницях. У лютому 1919 на вимогу бакинських робітників англійські окупанти вимушені були звільнити М. з групою заарештованих і вислали їх із Закаспія в Баку. З березня 1919 М. — на чолі більшовицького підпілля в Азербайджані; член Кавказького краєвого комітету партії; встановивши зв'язок з Москвою, Астраханню, організував доставку нафтопродуктів для Червоної Армії. У жовтні 1919 за дорученням Кавказького крайкома партії перейшов через деникінський фронт і прибув до Москви, де зустрічався с В. І. Леніном, брав участь в засіданнях Політбюро і Оргбюро ЦК РКП(б), на яких вирішувалися питання партійного будівництва в Баку і в Закавказзі. 28 квітня 1920 в Баку почалося озброєне повстання; з передовим загоном бронепоїздів 11-ої Червоної Армії, направленої на підтримку повсталих, М. прибув в Баку, де залишився на керівній роботі. З жовтня 1920 завідувач агитпропотделом, член бюро, секретар губкома в Нижньому Новгороді (нині м. Горький). У 1922—24 секретар Південно-східного бюро ЦК РКП(б) в Ростові-на-Доні. У 1924—1926 секретар Північно-кавказького крайкома партії, член РВС(Реввоєнрада) Північно-кавказького військового округу. У 1926—30 нарком зовнішньої і внутрішньої торгівлі СРСР. У 1930—34 нарком постачання СРСР. У 1934 — начальник 1938 нарком харчової промисловості СРСР. У 1937—46 заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР, в 1941—46 член бюро СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР, одночасно в 1938—46 нарком зовнішньої торгівлі. Під час Великої Вітчизняної війни в 1941 голова Комітету продовольчо-речового постачання Червоної Армії; у 1942—45 член ГК(Цивільний кодекс) Про(Державний комітет оборони), здійснював контроль за організацією всіх видів постачання військ; одночасно в 1943—1946 член Комітету при СНК(Рада Народних Комісарів) СССР по відновленню господарства в районах, звільнених від фашистської окупації. У 1946—55 заступник голови, в 1955—64 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно в 1946—1949 міністр зовнішньої торгівлі СРСР, в 1953—1955 міністр торгівлі СРСР. У 1964—65 голова Президії Верховної Ради СРСР, з грудня 1965 член Президії Верховної Ради СРСР. Делегат 10—24-го з'їздів партії; на 11-м-коді з'їзді (1922) вибраний кандидатом в члени ЦК, з 12-го з'їзду (1923) член ЦК партії. З 1926 кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б), з 1935 член Політбюро ЦК ВКП(б), в 1952—66 член Президії ЦК КПРС. У 1919 кандидат в члени, в 1920—27 член ВЦИК РРФСР, з 1922 член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—8-го скликань. Автор багатьох робіт по питаннях радянської економіки і історії партії. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Харчова індустрія Радянського Союзу. [Мови і доповіді], М., 1939; Думки і спогади про Леніне, М., 1970; Дорогої боротьби, кн. 1—, М., 1971—.
