Мікоян Артем Іванович [23.7(5.8) .1905, с. Санаїн, нині Туманянського району Вірменської РСР, — 9.12.1970, Москва], радянський авіаконструктор, академік АН(Академія наук) СРСР (1968; член-кореспондент 1953), генерал-полковник інженерно-технічної служби, двічі Герою Соціалістичного Труда (1956, 1957). Член КПРС з 1925. З 1923 працював токарем спочатку на заводах в Ростові-на-Доні, пізніше на московському заводі «Динамо». Після служби в Червоній Армії поступив (1931) у Військово-повітряну інженерну академію ним. Н. Е. Жуковського. Після закінчення академії (1936) працював військовим представником на авіаційному заводі, а потім заступником начальника КБ(конструкторське бюро) цього заводу. З 1940 головний конструктор дослідно-конструкторського бюро по літакобудуванню. У 1940 під керівництвом М. (спільно с М. І. Гуревічем) був створений винищувач МІГ—1, призначений для ведення повітряного бою на великих висотах. У тому ж 1940 літак був модифікований (МІГ—3), застосовувався на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—45. М. — один з піонерів реактивної авіації в СРСР. Створив ряд надзвукових реактивних літаків-винищувачів. На реактивному літаку Е-266 конструкції М. встановлений ряд світових рекордів (див. ст. Авіація ) . М. — депутат Верховної Ради СРСР 3—8-го скликань. Державна премія СРСР (1941, 1947, 1948, 1949 1952, 1953). Ленінська премія (1962). Нагороджений 6 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Мінаєв А., Літаки конструкції А. І. Мікояна, «Вісник повітряного флоту», 1951 № 7; Арзуманян А. М., Генеральний конструктор А. І. Мікоян, М., 1961.
