Псаммофіти (від греч.(грецький) psámmos — пісок і phytón — рослина), рослини рухливих пісків, головним чином пустель. П. мають ряд пристосувань для існування на пісках, що перевіваються вітром, оголяють кореневу систему або що засинають рослини і насіння, що утрудняє проростання. Деревинні і чагарникові П. утворюють потужне додаткове коріння на стволах, похоронених в піску (піщаний саксаул, кандим), додаткові нирки, а потім втечі на оголеному корінні (піщана акація, еремоспартон, смірновія і ін.). Трав'янисті П. утворюють підземні втечі (злак селен) або довгі, швидко зростаючі кореневища, що проростають крізь товщу піску (осока піщана). Багато П. — ксерофіти і однорічні ефемери . Багатолітні П. мають дрібне, сильно зредуковане листя або позбавлені листя; фотосинтез і транспірування у них здійснюються стеблом (саксаул, каллігонум). Завдяки придаткам у вигляді крил (в саксаулів), пропелера (в піщаної акації) або парашута (в злака селену) плоди П. летучи, пересуваються з піском і не хороняться в нім. При проростанні насіння П. (зазвичай ранньою навесні) корінь у них зростає дуже швидко, досягаючи незабаром глибини близько 0,5 м-код, де до літа ще зберігається волога. Поза пустелями П. розвиваються по берегах Морея, крупних озер, на пісках уподовж річок і т.д. (злаки елімус піщаний, овсяніца піщана, чагарник шелюга і ін.). П. широко використовують для закріплення піщаних грунтів.
