Протоболгари, праболгари, народ тюрк.(тюркський) походження, що брав участь в етногенезі сучасних болгар . Перші достовірні письмові свідоцтва о П. відносяться до 4 ст, коли П. мешкали в степах Південно-східної Європи і були союзниками Візантії. Після поразки в битві з готами в 480 П. припинили союзницькі стосунки з Візантією, в 499 спустошили Фракию, в 6 ст нападали на Візантію. У 1-ій половині 7 ст в Приазов'ї і Нижньому Поволжье склався союз протоболгарських племен (Велика Болгарія) на чолі з Кубратом, що розпався під час правління імператора Константа II (641—668). З 3-ої чверті 7 ст під натиском хозар частина П. просунулася в район Ками і Середньої Волги (див. Болгари волжсько-камськие і Болгарія Волжсько-камськая ), інша частина на чолі з Аспарухом перейшла в Южну. Бесарабію, а потім на підвладних Візантії землі по правому берегу Дунаю.
