Промислове будівництво

Промислове будівництво, галузь будівництва в СРСР, що створює основні фонди промисловості . Завдання П. с. — виконувати весь комплекс будівельних і монтажних робіт, забезпечувати введення в дію нових або розширення і реконструкцію підприємств що вже діють. П. с. і промисловість знаходяться в тісному взаємодії: при розробці технічного проекту (особливо його технологічній частині); розміщенні замовлень і забезпеченні постачання будівництву устаткування і спеціальних матеріалів; підготовці експлуатаційних кадрів; у поетапному випробуванні і прийманні змонтованого устаткування з виходом передбаченої проектом промислової продукції; досягненні у встановлені нормативні терміни запроектованих виробничих потужностей.

  За 1918—73 в промисловість СРСР було вкладено 462,1 млрд. крб. (36,5% капітальних вкладень в народне господарство). Більше половини вкладень в промисловість складає витрати на будівельно-монтажні роботи. Побудовано, відновлено і введено в дію близько 43 тис. крупних державних промислових підприємств. Серед них такі гіганти соціалістичної індустрії, як Магнітогорський, Коваль, Челябінський, Новоліпецкий, Ждановський, Криворізький, Череповецкий, Карагандинський Західно-сибірський і Норільський металургійний заводи і комбінати, ГЕС(гідроелектростанція) на Дніпрі, Волзі, Ангарі, Єнісеї, теплові і атомні електростанції в Європейській частині СРСР, Сибіру і на Уралі, Березниковський хімічний комбінат, Уральський завод важкого машинобудування, машинобудівний завод Ново-Краматорська, Волгоградський, Харківський і Челябінський тракторні заводи, Горький і Волжський автомобільні заводи і багато ін. Здійснене за роки Радянської власті П. с. дозволило в 1974 збільшити об'єм валової промислової продукції в порівнянні з 1913 в 122 рази. Про масштаби П. с. можна судити за даними таблиці.

Капітальні вкладення державних і кооперативних підприємств і організації по галузях промисловості, без колгоспів (у порівнянних цінах), млн. крб.

* Включаючи нафтову, газову, вугільну, сланцеву, торф'яну.

  Рішення про будівництво підприємства приймається відповідно до плану перспективного розвитку галузей народного господарства і економічних районів.

  Для сучасної структури капітальних вкладень в промисловість, у зв'язку з використанням переважно інтенсивних методів розвитку, характерна висока доля засобів, що направляються на розширення, реконструкцію і технічне переозброєння об'єктів, що діють (близько 65%). Реалізуються також містобудівні вимоги (див. Місто ), направлені на охорону тієї, що оточує середовища, вивід за межі міста шкідливих і «брудних» виробництв. У будівництві нових промислових об'єктів визначився напрям по об'єднанню окремих підприємств, інженерних комунікацій, транспортного господарства, інколи і основних виробництв, а також блокуванню допоміжних і підсобних будівель (див. Промислові будівлі, Промислові спорудження ). Ці комплекси отримали назву промислових вузлів (промузлов). До 1974 у стадії будівництва в СРСР знаходилося більше 200 промузлов — в Бресті, Вітебську, Кишиневі, Кемерове і ін. містах. За рахунок скорочення протяжності доріг і загальнозаводських об'єктів в затверджених проектах промузлов розрахункова вартість будівництва понижена на 750 млн. крб., а експлуатаційні витрати — більш ніж на 120 млн. крб. в рік, промислові території скорочені на 9—10%, протяжність же.-д.(железнодорожний) доріг — на 18—20%, автодорог— на 9—11%, інженерних мереж — на 10— 15% і число будівель, що будуються, — на 25%. Економічно ефективна відмова від будівництва дрібних підприємств і перехід на їх укрупнення.

  В П. с. все ширше застосовують проектні рішення, що забезпечують введення в експлуатацію підприємств чергами і окремими пусковими комплексами, що приводить до прискорення окупності капітальних вкладень. Значне підвищення ефективності П. с. досягається вдосконаленням об'ємно-планувальних і конструктивних рішень на базі вживання нових матеріалів і повнозбірного будівництва .

  Необхідність економії придатних для сільського господарства земель і наближення промисловості до сировинних ресурсів приводить до підвищення долі П. с. у віддалених районах. Так якщо в 1960 П. с. в північних районах складало 7—8% від його загального об'єму, то до 1970 воно зросло до 9—10%. Зростає кількість промислових підприємств із складними технологічними процесами, що вимагають дорожчих конструктивних рішень (підвісних полків, герметичних конструкцій і , що захищають;т.п.; у 1960 — 33%, 1975 — 40%). Виник новий тип будівель, усередині яких по вимогах технології забезпечуються строго постійні умови мікроклімату (вологість і температура повітря, знепилювання). Створюються промислові будівлі павільйонного типа (з 40-х рр.), пристосовані до зміни технологічного устаткування без перебудови будівельних конструкцій. На підприємствах ряду галузей промисловості удалося взагалі відмовитися від корпусів, і технологічне устаткування встановлюється на відкритих майданчиках.

  Основою індустріалізації П. с. в СРСР є уніфікація і стандартизація будівельних параметрів (геометричних розмірів) і конструктивних елементів, механізація основних видів робіт. Передбачається перехід на досконаліші методи потокової організації будівельного виробництва на базі вживання ефективних матеріалів і конструкцій з комплектним їх постачанням на об'єкти будівництва. Для цього створюється мережа спеціалізованих підприємств в різних районах країни. Широко використовується попереднє укрупнення конструкцій, устаткування, елементів інженерних комунікацій. Показником вдосконалення П. с. є зниження трудомісткості будівельно-монтажних робіт. Якщо в 1950 на 1 млн. крб. їх вартості витрачалися 342 людіно-роки, то в 1974 — 86.

  Основні межі розвитку і вдосконалення П. с. СРСР властиві і зарубіжним соціалістичним країнам. П. с. країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) здійснюється по єдиному державному плану. В рамках співдружності ведуться спільні наукові дослідження, проектування і будівництво промислових підприємств. Виробляються взаємні постачання устаткування, конструкцій і матеріалів, вчення фахівців і робітників і т.п.

  В капіталістичних країнах П. с. в окремий вигляд будівництва не виділяється. Див. також Будівництво .

  Літ.: Питання економічної політики КПРС на сучасному етапі, 3 видавництва, М., 1973; Будівництво в СРСР. 1917—1967, під ред. Р. А. Караваєва [М., 1967].

  Ю. Н. Хромец.