Приміська зона , територія, що оточує місто і що знаходиться з ним в тісній функціональною економічною, санітарно-гігієнічною, архітектурною і ін. видах взаємозв'язку і взаємозалежності. П. з. має різностороннє господарське значення, виконує оздоровчі функції для міського населення. Місто є местомом роботи деякої частини населення П. з., а також служить головним культурним центром П. з.
В П. з. розміщуються передмістя, міста-супутники, окремі виробничі підприємства, аеропорти, же.-д.(железнодорожний) станції, порти, а також обслуговуючі місто пристрої водопостачання, очисні споруди, склади, торгівельні бази і ін. Частина території П. з. використовується в сільському господарстві, яке спеціалізується переважно на постачанні міста свіжими овочами, продуктами тваринництва і птахівництва. У П. з. розміщуються аграрно-промислові комплекси, тепличні господарства, розплідники, з.-х.(сільськогосподарський) дослідні станції і багато що ін.
В П. з. зберігаються і охороняються природно-природні багатства — ліси, лісопарки, річки, озера і ін. водоймища, створюються зони масового відпочинку.
Певні площі відводяться під дачні і садові селища, санаторії, удома відпочинку, пансіонати, спортивно-оздоровчі і дитячі табори. В процесі урбанізації П. з. є територіальним резервом для розвитку і зростання міста. Найбільш раціональне використання території П. з. для всіх цих функцій вимагає комплексного складання генеральних планів міст і їх П. з., що досягається в соціалістичних країнах здійсненням проектів районного планування П. з.
Літ.: Хауке М. О., Приміська зона великого міста, М., 1960; Давидович Ст Р., Планування міст і районів, 2 видавництва, М., 1964; Розселення в приміських зонах М., 1971 (Питання географії, сб.(збірка)87); Перцик Е. Н., Районне планування, М., 1973.
