Празьке повстання 1848, сталося 12—17 червня, з'явилося кульмінацією революційно-демократичного руху в чеських землях в період Революції 1848—1849. Сигналом до повстання послужив розстріл (12 червня) мирної маніфестації городян австрійськими військами празького гарнізону, що викликав вибух обурення всіх верств населення. Студенти, ремісники, фабричні робітники почали будувати на вулицях Праги барикади, вступати в бій з австрійськими військами. Але повсталі не мали ні плану, ні керівного центру. Чеські радикальні демократи (І. Ст Фріч, До. Сладковський, К. Сабіна і ін.) очолювали лише окремі групи повстанців. Вони разом з делегатами Слов'янського з'їзду, що билися на барикадах, 1848 Ф. Захом, Л. Штуром, М. А. Бакуніним і ін. зробили заходи для створення єдиного керівного центру і поширення повстання на всі чеські землі. У провінцію були послані агітатори, що закликали національну гвардію ін. міст і сільське населення йти на допомогу повсталій Празі. Але в оточену щільним кільцем австрійських військ Прагу змогли пробитися лише небагато загонів національної гвардії. У провінції розвернувся антифеодальний рух. Лідери чеської ліберальної буржуазії (Ф. Палацкий, П. І. Шафарік, Ф. Л. Рігер і ін.), злякані перспективою загальночеського повстання, 13 червня виступили посередниками між повсталим народом і командуючим празьким гарнізоном князя А. Ф. Віндішгрецем. Повстанці вимагали створення Тимчасового національного уряду, чеського головного військового командування, незалежного від Відня, і т.д. Переговори з посланою до Праги з Відня урядовою комісією були зірвані Віндішгрецем, за наказом якого 17 червня був початий артилерійський обстріл міста. Увечері 17 червня Прага капітулювала. Учасники П. ст 1848 піддалися репресіям австрійських властей.
К. Маркс і Ф. Енгельс, високо оцінюючи П. ст, підкреслювали його демократичний характер, вітали вступ чехів до європейського революційний табір.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 5, с. 83—85, 112—14; Історія Чехословакії, т. 2, М., 1959.
