Постійного струму підсилювач , транзисторний або ламповий підсилювач скільки завгодно повільно змінних електричних сигналів. П. т. в. зазвичай використовують в приладах вимірювальної техніки і автоматики (у поєднанні з різного роду датчиками, наприклад фотоелементом, термопарою і ін.), при вимірі малих струмів і зарядів (так званий П. електрометрії т. в.), а також в електронних аналогових обчислювальних машинах — як операційні підсилювачі (див. Вирішальний підсилювач ) . При проектуванні і експлуатації П. т. в. особливу увагу приділяють зменшенню повільних змін (дрейфу) вихідної напруги або струму у відсутність вхідного сигналу, які обумовлені рядом неконтрольованих чинників: старінням елементів підсилювача, коливаннями температури довкілля і напруги електроживлення і ін.
Розрізняють П. т. в. прямого посилення і з перетворенням по частоті. Особливість П. т. в. прямого посилення ( мал. 1, 2 ) — відсутність в ланцюгах зв'язку між підсилювальними каскадами реактивних елементів (конденсаторів, трансформаторів). У таких П. т. в., історично раніших, проблема дрейфу вирішується безпосереднім зменшенням його в кожному з каскадів підсилювача і перш за все — у вхідному. З цією метою використовують диференціальні каскади ( мал. 2 ), в яких мінімізація різницевого дрейфу на виході досягається ретельним симметрірованієм обох плечей. У П. т. в. з перетворенням по частоті ( мал. 3 ) проблема дрейфу вирішується шляхом перетворення (модуляції) вхідного, повільно змінного сигналу за допомогою допоміжних коливань (тобто перетворенням вхідного сигналу в сигнал на частоті допоміжних коливань з амплітудою, пропорційній амплітуді на вході), після чого перетворений сигнал посилюється бездрейфовим (з реактивними елементами зв'язку між каскадами) підсилювачем, а потім шляхом детектування (демодуляції) знов перетвориться в сигнал, що повторює форму вхідного.
В сучасних (1975) П. т. в. — інтегральних операційних підсилювачів коефіцієнт посилення доходить до 10 6 , їх смуга пропускання в межах від 0 до 100 Мгц, а дрейф протягом довгого часу (декілька десятків годинників) і в широкому діапазоні температур (від —60 до +100 °С) не перевищує декількох десятків мкв.
Літ.: Ергліс До. Е., Степаненко І. П., Електронні підсилювачі, 2 видавництва, М., 1964.
