Постійний конгрес профспілкової єдності трудящих Латинської Америки
Постійний конгрес профспілкової єдності трудящих Латинської Америки (Congreso Permanente de Unidad Sindical de los Trabajadores de America Latina), автономна регіональна профспілкова організація, що співробітничає з ВФП(Усесвітня федерація профспілок). Заснований на конгресі представників профспілок країн Латинської Америки в м. Бразилія (Бразилія) 24—28 січня 1964, на якому були представлені професійні центри Аргентини, Болівії Бразилії, Венесуели, Гондурасу, Колумбії, Коста-Ріки, Куби, Мексики, Нікарагуа, Панами, Парагвая, Перу, Сальвадору, Уругваю, Франц. Гвіани, Чилі, Екуадора. У своїй діяльності конгрес виходить з прийнятої їм «Програми боротьби Постійного конгресу для спільних дій трудящих Латинської Америки», що закликає до боротьби за націоналізацію іноземних монополій, справедливі ціни на сировині, свободу торгівлі зі всіма країнами світу, демократичну аграрну реформу стимулювання індустріалізації, планерування соціально-економічного розвитку на користь трудящих, поліпшення їх матеріального положення і трудового законодавства, демократизацію системи освіти і культури.
Найвищий орган Постійного конгресу — Генеральна рада, старанна, — Секретаріат. На 5-ій сесії Генеральної ради (1975) прийнятий «Панамський акт», що має на меті досягнення єдності дій профспілок Лататінськой Америки на антиімперіалістичній основі. Друкарський орган — журнал «Латиноамериканський профспілковий огляд» («Revista Sindical Latinoamericana»).
