Поручительство . 1) у цивільному праві один із способів забезпечення виконання зобов'язань . Поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором якого-небудь іншої особи (головного боржника) повністю або частково відповідати за виконання ним зобов'язання. По сов.(радянський) праву договір П. має бути поміщений у письмовій формі. В разі невиконання зобов'язання, забезпеченого П., боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (див. в ст. Відповідальність цивільна ) , якщо інше не передбачене договором. До поручителя, що виконав зобов'язання замість боржника, переходять всі права кредитора за цим зобов'язанням. 2) У сов.(радянський) карно-процесуальному праві одна з запобіжних заходів, що полягає в дачі поручителями — окремими особами (не менше два) або суспільних організацією письмового зобов'язання в тому, що вони ручаються за належну поведінку і явку підозрюваної або звинуваченої по виклику особи, ведучого дізнання, слідчого, прокурора і судна (див., наприклад, УПК(Карно-процесуальний кодекс) РРФСР, статті 94, 95).
