Попів Андрій Олексійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Попів Андрій Олексійович

Попів Андрій Олексійович (р. 12.4.1918, Кострома), російський радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1965). У 1936—40 вчився в студії при Центральному театрі Червоної (нині Радянською) Армії, з 1940 актор, в 1963—73 головний режисер цього театру. З 1974 актор МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького) а. Учень і послідовник батька — А. Д. Попова . П. — яскравий представник школи переживання. Принципи її незмінно втілює у всіляких по жанрових і стилістичних особливостях ролях, серед них — Писар нагородного відділу («Сталінградци» Чепуріна), Сильвен («Скарбничка» Лабіша), Хлестаков («Ревізор» Гоголя), Петруччо («Приборкання норовистої» Шекспіра). Відмічені межами поглибленої психологічної характеристики ролі Богомолова («Яків Богомолов» Горького) і Платонова («Океан» Штейна). Пройнятий внутрішнім драматизмом створений П. образ І. С. Тургенева («Елегія» Павлівського), трагічний образ Іоана Грізного («Смерть Іоана Грізного» А. До. Толстого). Поставив спектаклі «Рінальдо йде в бій» Гарінєї Джіванніни (1969), «Невідомий солдат» Рибакова (1971). У кіно зіграв ролі: Дюковського («Шведський сірник», 1954), Яго («Отелло», 1956), Назанського («Поєдинок», 1957), Лихваря («Покірлива», 1960), Соломатіна («Вчитель співу», 1973) і ін. Створив ряд робіт в телефільмах і телеспектаклях («Різні люди» і ін.). З 1968 викладає в ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) е (з 1973 професор). Державна премія СРСР (1950).

загрузка...

  Би. І. Ростоцкий.

Ан. Олексійович Попів.