Пополани (італ. popolani, від popolo — народ), в 12—16 вв.(століття) торгівельно-ремісничі шари міст Північної і Центральної Італії, об'єднані в цехи . В кінці 12 — початку 13 вв.(століття) вели успішну боротьбу з феодалами і до середини 13 ст встановили свою владу в найбільш розвинених містах (у Болонье в 1245, у флоренції в 1250, в Перуджі в 1258). У містах-державах, де затвердилася влада П., була встановлена виборна влада представників цехів, що спиралася на озброєні загони городян; в кінці 13 ст в цих містах феодали були позбавлені в законодавчому порядку політичних прав («Народні статути» Сиени в 1277, «Встановлення справедливості» флоренції в 1293). До 14 ст сталося різке розшарування П. на багату міську верхівку — «жирний народ» і масу рядових ремісників — «худий народ» ; у 14 ст «худий народ» виступив проти «жирного народу» разом з найманими робітниками (у 1371 в Перуджі і Сиене, в 1378 у флоренції), що штовхнуло багатих П. на союз з феодалами для боротьби з народними рухами. У 15 ст, в умовах синьорії, роль П. зменшилася; католицька реакція в Італії в 16 ст привела до відновлення соціальної боротьби П. (у 1509—11 у Фріуле, в 1575 в Генуї).
Літ.: Гуковський М. А., Італійське Відродження, т. 1, Л., 1947, с. 47—60, 80-84, 161-67; Рутенбург Ст І., Народні рухи в містах Італії. XIV — нач. XV вв.(століття), М. — Л., 1958, с. 72—73, 293—327; його ж, Італія і Європа напередодні нового часу, Л., 1974, с. 119—88; Баткин Л. М., Гвельфи і гибелліни у флоренції, в збірці: Середні століття, ст 16, М., 1959.
