Синьорія (італ. signoria, буквально — панування, влада), 1) орган міської самоврядності в італійських містах-комунах в 13—14 вв.(століття) (пріорат ) . 2) Те ж, що тиранення, форма політичного устрою ряду міст-держав Північної і Середньої Італії 2-ої половини 13 — середини 16 вв.(століття), що характеризувалася зосередженням всієї повноти цивільної і військової влади в руках одноосібного правителя — синьйора (тирана). Перехід від виборного колегіального управління комуни до С. відбувався в умовах запеклої боротьби між пополанамі і феодалами, коли жодна сторона не могла взяти повної перемоги. В результаті встановлювалася диктатура, що відображала інтереси або верхівки пополанов і феодалів (наприклад, Віськонті в Мілані), або лише феодалів (наприклад, д''Есте у Ферраре). Перехід всієї повноти влади закріплювався таким, що подарувало синьйорові папою або імператором титулу вікарія. Спочатку встановлювалася довічна диктатура тирана, потім вона ставала спадковою. Спираючись на середніх і дрібних феодалів, синьйори протегували торгівлі і промисловості, обмежували права крупних феодалів і духівництва, привілеї окремих міст, вводили єдине законодавство і єдину систему податків. Хоча реальна влада знаходилася в руках синьйорів і їх рад, органи правління комуни лише поступово витіснялися бюрократичним апаратом, чиновники якого призначалися синьйором. До середини 15 ст багато С. в результаті безперервних воєн були поглинені більшими, правителі яких в 15—16 вв.(століття) отримали титули герцогів і маркізів (так утворилися герцогства Міланське, Тосканське, Феррара і маркизат Мантуя).
