Поліформальдегід , [—CH 2 O—] n , лінійний полімер формальдегіду ; біла рогоподібна кристалічна речовина, молекулярна маса 40—120 тис., щільність 1,43 г/см 3 (20 °С), t пл 164—180 °С, міра кристалічності 60—85%. П. — один з найбільш жорстких конструкційних термопластов. Характеризується високими механічною міцністю, втомною витривалістю. зносостійкістю, вологостійкістю. Використовується в навантаженому поляганні в інтервалі температур від —40 до 90—120 °С. Стійкий до дії практично всіх нейтральних розчинників і лугів, але розкладається мінеральними кислотами, горючий. Нестабілізований П. при нагріванні вище 200 °С повністю розкладається на формальдегід. Фізіологічно П. нешкідливий.
В промисловості П. отримують полімеризацією безводого мономера або його циклічного трімера — триоксану; для підвищення термостійкості П. в реакційну суміш при його синтезі вводять 2—4% сомономера (наприклад, окислу етилену, 1,3-діоксолану); ін. властивості таких сополімерів і П. аналогічні. Переробляють П. литвом під тиском і екструзією; використовують головним чином для виготовлення різних деталей машин і обмежено для виробництва волокна. П. виробляють під назв.(назва) СФД і СТД (СРСР), дельрін, селкон, поліфайд (США), хостаформ З (ФРН). Світове виробництво П. в 1972 склало 120 тис. т.
Літ.: Ениколопян Н. С., Вольфсон С. А., Хімія і технологія поліформальдегіду, М., 1968. Див. також літ.(літературний) при ст. Полімери .
