Польовий Микола Олексійович [22.6(3.7) .1796, Іркутськ, — 22.2(6.3) .1846, Петербург], російський письменник, критик, журналіст і історик. Народився в купецькій сім'ї. Систематичної освіти не здобув. Почав друкуватися в 1817. У 1820—1836 жив в Москві. П. з'явився одним з перших буржуазних ідеологів в Росії 20—30-х гг.; був прибічником конституційної монархії. Видавав журнал «Московський телеграф» (1825—34), в якому з ліберально-буржуазних позицій виступав проти феодалізму і дворянства, підкреслював цивільну чесність, заслуги і монархічний патріотизм купецтва. У журналі друкувалися багато статей по історії і етнографії; у літературно-критичних статтях (про романи Ст Гюго, про полягання драматичного мистецтва у Франції і ін.) П. спростовував естетику класицизму, захищав романтизм, в якому бачив засіб затвердження демократичного мистецтва. Антиаристократичні тенденції характерні для П. — автора романтичних повістей «Живописець» (1833), «Ема» (1834), романа «Аббаддонна» (1834), історичного романа «Клятва при труні Господньому» (1832) і ін. Після заборони в 1834 журнали в умовах миколаївської реакції П. відійшов від своїх колишніх поглядів, сильно еволюціонував управо (участь в «Синові вітчизни» і «Північній бджолі»). Переїхавши в Петербург, П. зайняв критичну позицію відносно Н. М. Карамзіна, на противагу його «Історії держави Російського» написав свою «Історію російського народу» (т. 1—6, 1829—33). П. прагнув виявити і показати органічний розвиток народного початку в історії. Замість головної уваги до придворної, військової, дипломатичної історії, міркувань про достоїнства і недоліки князів і царів П. запропонував звернутися до розкриття внутрішніх закономірностей російського історичного процесу. Але реалізація нових і важливих загальних установок, ним самим проголошених, виявилася для П. непосильної. Замість обіцяної історії народу в П. на першому місці також виявилася історія державної влади. П. належить прозаїчне переведення «Гамлета» У. Шекспіра (1837). Статті П. про Р. Р. Державіне, Ст А. Жуковськом, А. С. Пушкине і ін. зібрані в його книгу «Нариси російської літератури» (ч. 1—2, 1839). Останніми роками життю виступав проти В. Г. Белінського і гогольовського напрямів в літературі.
Соч.: Соч., кн. 1—3, М., 1903.
Літ.: Польовий До. А., Записки, СП(Збори постанов) Би, 1888; Н. Польовий. Матеріали з історії російської літератури і журналістики 30-х рр., Л., 1934; Евгеньев-Максимов Ст Е., Березіна Ст Р., Н. А. Польовий, [Іркутськ], 1947; Белінський Ст Р., Н. А. Польовий, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 9, М., 1955; Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 1, М., 1955, с. 331—34; Гуляєв Н. А., Літературно-естетичні погляди Н. А. Польового, «Питання літератури», 1964 № 12; Кулешов Ст І., Історія російської критики XVIII—XIX вв.(століття), М., 1972, с. 103-07; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
