Повітряне право, сукупність правових норм, регулюючих порядок використання повітряного простору і повітряних пересувань. Існує Ст п. міжнародне і національне (внутрідержавне). Міжнародне Ст п. — сукупність международноправових норм, регулюючих права і обов'язки держав при використанні ними повітряного простору для міжнародних повітряних пересувань, дослідницьких і інших цілей. Національне (внутрідержавне) Ст п. є сукупність внутрідержавних правових норм відносно використання повітряного простору даної держави і регулювання повітряних пересувань в національній повітряній території . Вихідним положенням як міжнародного, так і національного Ст п. є визнання повного і виняткового суверенітету кожної держави у відношенні повітряного простору над його територією, включаючи територіальні води (наприклад, ст. 1 Повітряного кодексу СРСР). Актом по питаннях міжнародного Ст п. є конвенція Чикаго 1944, в якій бере участь 119 держав (1970); на основі цієї конвенції створена Міжнародна організація цивільної авіації (УСАО). СРСР офіційно не приєднався до конвенції Чикаго, але оголосив про свій намір вступити в майбутньому в число її учасників. Окремі питання міжнародного Ст п. регулюються Варшавською конвенцією 1929 про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (СРСР — учасник цієї конвенції), угодою Чикаго про міжнародне транзитне повітряне сполучення 1944 (СРСР не бере участь), Римською конвенцією від 7 жовтня 1952 і іншими багатобічними актами, а також спеціальними двосторонніми угодами про повітряне сполучення.
Основні питання Ст п. СРСР регламентуються тим, що діють Повітряним кодексом СРСР, окремі положення містяться і в інших законодавчих актах і постановах уряду СРСР. Згідно з радянським законодавством, під повітряним простором СРСР, в якому Радянську державу здійснює повний і винятковий суверенітет, розуміється простір над всією сухопутною і водною територією СРСР, включаючи територію води. Повітряні судна підлягають обов'язковій реєстрації в Державному реєстрі СРСР; до складу екіпажів повітряних судів СРСР можуть входити лише громадяни СРСР. Політ, при якому повітряне судно пересікає державні кордони СРСР і інших держави, вважається міжнародним польотом. Польоти іноземних повітряних судів в повітряному просторі СРСР можуть вироблятися лише по встановлених міжнародних повітряних трасах в відповідності з укладеними міжнародними угодами про повітряне сполучення або по спеціальних дозволах міністерства цивільній авіації СРСР на разові польоти. Повітряне судно, що зробило без дозволу вліт в повітряний простір СРСР, визнається повітряним судном-порушником. На повітряні судна, їх екіпажі, пасажирів, що прибувають в СРСР або відбувають з СРСР, поширюється дія паспортних, митних, валютних, санітарних і інших правил, що діють в СРСР.
Нормами Ст п. СРСР регламентовані також правове положення повітряних судів, порядок діяльності аеродромів і аеропортів, правила здійснення повітряних (у тому числі і міжнародних) перевезень пасажирів, багажу і вантажів, відповідальність перевізника і інших осіб при повітряних пересуваннях і інші питання.
Літ.: Курс міжнародного права, т. 3, М., 1967, гл.(глав) X, с. 294—336; Верещагин А. Н., Міжнародне повітряне право, М., 1966; Шоукросс і Бьюмонт, Повітряне право, сокр.(скорочено) пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1957.
