Поверхня питома, усереднена характеристика розмірів внутрішніх порожнин (каналів, пір) пористого тіла або часток роздробленої фази дисперсної системи . П. в. виражають відношенням загальної поверхні пористого або такого, що диспергує в даному середовищі тіла до його об'єму або маси. П. в. пропорційна дисперсності або, що те ж, назад пропорційна розміру часток дисперсної фази. Від величини П. в. залежать поглинювальна здатність адсорбентів, ефективність твердих каталізаторів, властивості матеріалів, що фільтрують. П. в. активного вугілля складає 500—1500, силікагелей — до 800, макропористих іонообмінних смол — не більше 70, а діатомітових носіїв для газорідинної хроматографії — менше 10 м 2 /г. П. в. характеризує дисперсність порошкоподібних матеріалів: мінеральних терпких речовин, наповнювачів, пігментів, пилоподібного палива і ін. Величина їх П. в. зазвичай знаходиться в межах від десятих доль до декількох десятків м 2 /г. П. в. найчастіше визначають по кількості адсорбованого матеріалом інертного газу і по повітропроникності шару порошку або пористого матеріалу. Адсорбційні методи дозволяють отримувати найбільш достовірні дані.
Літ.: Грег С., Синг До., Адсорбція, питома поверхня, пористість, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1970; Коузов П. А., Основи аналізу дисперсного складу промислового пилу і подрібнених матеріалів, 2 видавництва, Л., 1974.
