Плієв Ісса Олександрович [р. 12 (25) .11.1903, с. Старий Батакоюрт, нині Правобережного району Северо-осетінськой АССР], радянський воєначальник, генерал армії (1962), двічі Герою Радянського Союза (16.4.1944 і 8.9.1945), Герою МНР(Монгольська Народна Республіка) (1971). Член КПРС з 1926. У Радянській Армії з 1922. Закінчив кавалерійську школу (1926), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1933), Військову академію Генштабу (1941). У 1936—38 радник в монгольській Народно-революційній армії. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командував кавалерійською дивізією, 2, 3, 4-м-код гвардійськими і 5-м-код кавалерійським корпусами (1941—44), з листопада 1944 — 1-ою гвардійською кінно-механізованою групою на Західному, Південному, Південно-західному, Степовому, 3-м-код Українському, 1-м-код Білоруському, 2-м-код Українському і Забайкальському фронтах. Брав участь в Московській і Сталінградській битвах, в Мелітопольській, Березнеговато-Снігиревськой, Одеською, Білоруською Будапештською, Празькою операціях і в розгромі військ імперіалістичної Японії. Після війни — на відповідальних посадах у військах, в 1955—58 1-й заступник, з 1958 командувач військами Північно-кавказького військового округу. З 1968 військовий інспектор-радник групи Генеральних інспекторів міністерства оборони СРСР. Кандидат в член ЦК КПРС (1961—66). Депутат Верховної Ради СРСР 2—7-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-й міри, орденом Кутузова 1-ої міри і медалями, а також 9 іноземними орденами.
