Пліній Молодший, Гай Пліній Цецилій Секунд [Gaius Plinius Caecilius Secundus (також Junior або Minor)] (61 або 62, Комум, сучасний Комо, — близько 114), римський письменник і державний діяч. Консул 100, імператорський легат в провінціях Віфінія і Понт в 111—113. Дотримувався традиційних поглядів римської сенатської знаті, опозиційної династіям Юлієв, — Клавдієв і Флавієв, але що примирилася з імператорською владою при Нерві і Траяні. З вигадувань П. збереглися збірки листів в 10 книгах і похвальна мова Траяну («Панегірик»); пропали судові мови і поетичні твори. Листи містять коштовний матеріал для з'ясування культурною і побутовою, а також економічній і політичній історії імператорського Риму. У них поміщена ціла галерея портретів сучасників П. Ето одне з головних джерел, по якому відтворюється соціальна подоба верхів імперії. Вважаються зразком епістолярного жанру.
Соч.: С. Plini Caecili Secundi Epistolarum libri novern..., rec. M. Schuster..., Lipsiae, 1952; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Листи Плінія Молодшого, пер.(переведення) М. Е. Сергєєнко [і ін.], М. — Л., 1950.
Літ.: Соколів Ст С., Пліній Молодший, М., 1956; Guillemin А. М., Pline et la vie littéraire de son temps, P., 1929; Unità G., Vita, valore letterario e carattere morale di Plinio il Giovane, Roma — Mil., 1933.
